"Дивосвіт" - української мови та літератури

Анкета

ukrainian — Sat, 25 Feb 2017 20:10:43 GMT

Анкета

1._____________________________________________________________________________

П.І.П. учня

2._____________________________________________________________________________

Дата народження учня (число, місяць, рік)

3._____________________________________________________________________________

Домашня адреса, телефон

4.Відомості про батьків:

А) П.І.П., рік народження, номери мобільних телефонів

_______________________________________________________________________________

Б) Місце роботи (назва підприємства, посада, адреса, телефон):

Мати___________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

Батько__________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

5. Відомості про братів, сестер (П.І.П., рік народження, якщо навчається – де):

________________________________________________________________________________

6. Статус сім’ї:____________________________________________________________________

7.Стан здоров’я дитини____________________________________________________________

________________________________________________________________________________

Виховна година

ukrainian — Sat, 25 Feb 2017 19:49:29 GMT

Виховна година "День пам'яті жертв Голодомору"

Тема: День пам'яті жертв Голодомору

Мета: навчити сприймати різні життєві ситуації; розвивати цікавість до минулого свого народу; виховувати правильне ставлення до історії Українського народу.

Хід виховної години

Вчитель: Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 28 листопада 2006 року Верхвна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.

Сколихнулась Україна від скорботи і жалю. Припустилися від чорного болю жолобних стрічок Державні прапори. Запізнілими дзвонами шукаємо мільйони українських душ, щоби вписати їх в історію Пам'яті.

Сталося це літа Божого 1932-го

Сталося це літа Божого,

Яке запам'ятається кожному

Навічно, важко, гірко.

Сталося це літа Божого 1933-го.

Пекельні цифри і слова

У серце б'ють неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять другий...

Голод... Голод...

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах.

Сім мільйонів (Боже мій!)

Недолічилась Україна

Безпосереднім свідченням голоду є статистичні відомості про природний рух населення, його смертність, книги метричних записів. Відомо, що органи ДПУ змушували секретарів сільських рад, ЗАГСів знищувати метричні книги, фальсифікувати відомості про смертність. За владними вказівками та негласними інструкціями лікарі теж старанно приховували істину смертності та її чисельність.

Об'єктивна статистика про справжню кількість жертв голоду нині відсутня. До 1 грудня 1932р. облік жертв голодомору ніхто не вів. Крім того, статистика смертності велася до 15 квітня 1933р., а потім її за командою Постишева припинили. До того ж всі дані про смертність суворо засекречувалися.

Саме тому не можуть історики по сьогоднішній день підрахувати справжню кількість жертв голодомору. А ще було знищено більш-менш об'єктивне джерело статистики - перепис населення за січень 1937р., яке показало зниження населення в країні на 15 млн. осіб. Учасників перепису було репресовано. Різні джерела називають різні цифри жертв голодомору в Україні - від 531 тис. осіб до 7 млн. 200тис. жертв. Не так давно дослідник Василевський дійшов висновку, що від геноциду по відношенню до українського народу у роки голоду 1932-1933 рр. загинуло 7 млн. 125 тис. 850 осіб. А одна з міжнародних конференцій на тему голодомору в Україні 1932-1933рр. дійшла висновку, що жертв було близько 10 млн.

Однією з причин голоду була колективізація «по-сталінськи». До кінця 1932р. в Україні було колективізовано майже 70% господарств. Але як колективізовано?

Селян почали насильно заганяти до колгоспів. Колективізація передбачалася в артільній формі. Починаючи з лютого 1930р. у людей почали масово відбирати корів, коней, дрібну худобу й птицю. В результаті селяни почали різати велику рогату худобу, що призвело до скорочення її поголів'я майже на 15млн. голів.

Крім того, план здавання продуктів колгоспами був такий високий, що людям майже нічого було видавати. Колгоспники жили за рахунок своїх присадибних ділянок. Але й тут надвисокі податки змушували селян розпродавати майно, худобу й залишати села. В 1928-1931рр. кількість селянських господарств в Україні зменшилось на 352 тисячі. Ця обставина теж далася взнаки в 1932-1933рр., під час голоду.

Наступною передумовою майбутнього голоду було так зване «розкуркулення» коли було фактично знищено всі господарства заможних селян. їх оголошували «куркулями» і виселяли на Північ або Сибіру.

Важкою була доля тих селян,що залишилися у своїх домівках. Введення 1932р. в дію «внутрішнього паспорта» забороняло без дозволу влади залишати село і фактично людей закріпачувало.

Допомога не приходила. Дуже багато районів були занесені «на чорну дошку», тобто потрапляли в число боржників, оточувалися внутрішніми військами. Ніхто звідти не міг виїхати. Туди ж не завозилися ніякі види продовольства. Це було щось схоже на «гетто» для українців, на зразок влаштованих нацистами «гетто» для євреїв у роки Другої світової війни. З українських «гетто» вирватись було неможливо. Чекісти на кордонах нікого не випускали. І не було в них ні жалю, ні совісті. Взагалі не було нічого людського. Бо як може людина, якщо вона дійсно людина, а не людиноподібна істота, викидати з поїздів дітей, котрі якимось чином дісталися залізничних станцій і у «собачих будках» під вагонами або у тамбурах вагонів намагалися виїхати за межі вражених голодом районів. Або як можна було чекістам, багато з яких поті пишалися своїми досягненнями, мали відзнаку від уряду, викидати прямо на ходу з тих же поїздів людей, що купили на останні гроші продовольство і везли своїм голодним родичам. При цьому продовольство конфісковувалося.

Результати «діяльності» чекістів могли бачити всі, хто в цей період проїздив залізницею неподалік від голодуючих районів України. Тисячі трупів лежали уздовж залізничної колії.

Скільки жителів у селі, у районі забрав голодомор, і до сьогодні невідомо. Штучний голодомор в Україні визнано одним з найбільших актів геноциду, яке знало людство.

Третина всіх померлих від голоду - це діти. А до якої статистики віднести тих, кого сталінські чекісти розстріляли за кілька колосків, чи які померли, засуджені за ці ж колоски до тривалого ув'язнення у в'язницях чи таборах?

А - це знову таки в першу чергу діти! А куди віднести тих, хто зумів виїхати таки з голодних сіл, але прожити в місті так і не зміг, адже там була карткова система? І селяни, які не мали карток на продовольство, були приречені і в містах на голодну смерть, їх трупи регулярно збирали на вулицях українських міст і або ховали у братських могилах на цвинтарях, або складали у моргах лікарень для медичних експериментів. І до ніг кожного була прив'язана табличка з надписом «дистроф».

Здається тільки сліпий міг не побачити трагедію українського народу. А, виявляється, такі «сліпі» були. І ці «сліпі» свідомо заявляли всім, що в Україні ніякого голоду не було й немає.

Ніяких документів на сьогоднішній день не збереглося, лише по декілька сторінок у книгах місцевих істориків - краєзнавців, котрі по крупинках збирали матеріали. Скупі сторінки правди , за якими мільйони знівечених душ, украдених життів, зруйнованих сімей.

Старожили розповідають: Страшні роки були. Люди перетворювалися на звірів.

Так, їли люди людей. Одна жінка навіть рідну дитину з'їла, а потім з розуму зійшла. їли траву листя, качани кукурудзи без зерна. Часто пухли з голоду і вмирали. А кому вдалося віднайти шмат хліба і з'їсти всмак, теж вмирали від завороту кишок.

У той час, як українські селяни пухли і вмирали з голоду, за кордон вивозилися продовольство і, зокрема, таке потрібне для врятування голодуючих в Україні - зерно. В портах із - за відсутності спеціальних приміщень для зберігання зерна, воно лежало величезними горами просто неба, так-сяк накрите брезентом, і гнило, псувалося, бо не вистачало кораблів для його вивезення за кордон. Це ще один доказ геноциду влади проти свого народу.

Ось що свідчить житель ...Взимку 1932-1933 року на село довели план додаткового збору зерна та сільськогосподарських продуктів. Щодня до нас приїжджали уповноважені райвиконкому та райпарткому, під керівництвом яких на кожному кутку були створені спеціальні комісії в складі десяти осіб, які ходили по хатах.

Вони робили старанний обшук на горищах, по коморах, клунях, повітках, де міг бути схований хліб, і забирали зерно, квасолю, картоплю, буряки. Деякі члени цих комісій брутально поводились при обшуках: перекидали горшки з їжею печі, перевертали діжки з квашеною капустою та огірками в погребах. З настанням весняної сівби 1933 року в Ковалисі почався масовий голод... Вимирали цілими сім'ями і в першу чергу - чоловіки та діти.

Всього від жахливого голоду 1932 - 1933 років у Ковалисі загинуло понад 400 чоловік. Для порівняння, скажемо, що з фронтів Великої Вітчизняної війни не повернулося до рідних порогів 164 особи .

Учениця:

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка...
А це ж було... І ніде правди діти,
Що заподіяли цю смерть більшовики.
Дорослі мерли, старики і діти —
Це геноцид кривавої руки.
Щоб наш народ нескорений здолати,
Що прагнув волі і в борні стояв.
Його рішили в чорнозем загнати,
Щоб голову вже більше не підняв.
Вмирали сім’ї, вимирали села...
Бо все забрали, що народ зростив.
Статистика доволі невесела...
Мільйони більшовицький кат згубив.
А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,
Як голодом морили чесний люд.
Бо ж пам’ять у народу не забрати...
Й не знищити, не змити, наче бруд.
Вона передалась нам генетично,
Й живе у нас завжди з маленьких літ.
І буде жити в Україні вічно,
То ж хай про це почує цілий світ!

У Дніпропетровському історичному музеї ім. Д. I. Яворницького зберігаються документальні джерела (газети, заяви, судові документи, спогади тощо), фотоматеріали, деякі речові докази, які відтворюють окремі сторінки цього трагічного періоду в долі українського селянства. На виставці «Це не повинно повторитися» (зал № 9) та в стаціонарній експозиції музею історії Дніпропетровської області в 1921-1941 рр. (зал №6) представлені свідоцтва, що розкривають жахливу політику тоталітарної влади стосовно свого народу.

Ось деякі із спогадів, взяті із архівів музею (учні читають спогади очевидців)

Верхньодніпровський район Черниш Марія Семенівна, 1911 р. н.

«Народилася я в селі Підлужжя Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Під час голоду тут і проживала. В селі було десь 40 дворів і одна школа - 4 класи.

Із створенням колгоспу зайшло в звичку забирати в людей зерно, насіння. Спочатку люди зносили самі, бо треба було обсіяти, обсадити землю. Пізніше почали цілі бригади ходити й забирати. Забирали збіжжя до останньої зернини, усю крупу, яка була, картоплю. В 1931 р. хліб вродився не рясно. Частину зерна люди здали в колгосп, а з врожаю 1932-го попало тільки по жменьці. Уже в перший рік ми їли переважно картоплю. Борщ варили в основному з буряків, а замість хліба була печена картопля. Так само харчувалися і восени 1932 р., хоч і вродило її тепер менше. Зерно берегли на дальше. Лише вряди-годи дерли з нього крупу на жорнах, колесах і варили куліш. Він був як святкова страва.

Чим ближче до зими, тим менше було що їсти. Пекли буряки, кабачки. Підкрався голод. Варили чай з м'яти, ромашки. 3 гречаної полови пекли «маторженики» - такі оладки. Ці «маторженики» не можна було пережувати, через силу люди їх ковтали. Боліли животи. Гречаний дух був важкий і ядучий. Люди мучились.

Село пригнітилось. Ні пісні, ні собачого гавкоту. Коли прийшла зима 1933 року, то запасів їжі зовсім не стало. Коні валилися з голоду. Коли яка коняка падала, на неї з сокирами накидались такі ж голодні люди. Вмирали поодинці. Вимирали цілі сім'ї. Люди ставали самі на себе не схожі».

Магдалинівський район Пилипенко (Пархоменко) Мотрона Минівна, 1913 р. н.

Пилипенко (Пархоменко) Мотрона Минівна народилася 22.11.1913 р. в селі Сужено-Варварівка Магдалинівського району Дніпропетровської області.

В селі не було церкви, і люди ходили до сусіднього села, але потім зруйнували й там. Сужено-Варварівка мала свою чотирирічну школу. Батьки М. М. Пилипенко працювали в колгоспі. Мама - на різних роботах, а батько комірником. У 1933 р. під час ревізії у коморі виявлено 1 центнер жита лишку. За це батько був засуджений на 11 років заслання.

М. М. Пилипенко згадує, що у 1933 р. врожай був гарний, але все забрали «буксіри». Ці люди ходили по хатах і забирали все, що можна їсти. Людина поверталася з роботи і знаходила свою хату зовсім пустою. Так трапилося і в їхній сім'ї. Люди пухли з голоду. Вживали в їжу все, що можливо. їли дохлих тварин, і багато людей після цього померли від отруєння. Жахливі спогади про нещастя, що прийшло у сім 'ю її дядька, рідного батькового брата, у нього померло 14 дітей. Тількии двоє зосталися жити з їх великої співучої сім'ї.

Приходили до села виснажені люди у пошуках роботи. Часто і з їхнього села їхали до Харкова, Дніпропетровська на заробітки. Та частіше всього там і гинули. Їх близькі навіть не знали, де вони померли. В селі, у вузькому колі, ходили розмови про жорстокість комуністів, про штучно викликаний голод, але далі розмов діло не дійшло.

Нікопольський район Ліновицька Ганна Яремівна, 1911 р. н.

Народилася в селі Рябошапівка (нині Новоіванівка) Нікопольського повіту Катеринославської губернії. В селі була церква, яку в роки радянської влади зруйнували, а ікони спалили. Урожай був дуже хороший (пшениця - по пояс), але все вивезли. Влітку і восени ще якось виживали, бо були фрукти, овочі, ловили ховрахів, птахів. Особливо сутужно стало зимою. По-перше, холод, сніги. Іноді висота снігу сягала двох метрів. Все, що було з їжі, намагалися ховати у печі, підпіл, але приходило начальство і все дощенту забирало. Було накладено великі податки на м 'ясо, крашанки, птицю, молоко. Якщо різав свиню, то потрібно було здавати не тільки м'ясо, а й шкіру.

Люди пухли, шкіра на обличчі репалась, звідти текла якась рідина. Не було навіть труни, щоб поховати померлого. Коли у Ганни Яремівни помер дідусь, то труна була. Разом з дідусем у одній ямі поховали і сусідку.

Новомосковський район Онушко (Лобода) Серафима Сергіївна, 1916 р. н.

«Зима була сніжна й морозна. Врожай був великий - і ярої, і озимої пшениці. А збирати було нікому - люди були дуже знесилені голодом. Попередній врожай також був великий, але все було вивезено. Особливо тяжкими були осінь і зима. В людей забирали останнє - жменьку насіння, заховану в глечику, картоплину чи цибулину на горищі. Забирати приходила бригада з 5-6 чоловік, до складу якої входили представники з району, сільради, контори і так звана «сільська біднота». Вони зривали підлогу й розвалювали печі, перевіряючи, чи не заховано там що-небудь, перекопували двір, садок і город, щоб знайти бодай закопану одну зернину від врожаю. Становище було дедалі страшніше. Люди ходили опухлі від голоду з ранами на тілі. Ніде не можна було почути ні гавкання собаки, ні нявкання котів - всі ці тварини були з’їдені».

Новомосковський район Марина Федорівна,1918 р.н.

«Я народилася 20 травня 1918 р. в с. Спаське нинішнього Новомосковського р-ну, тут жила і під час голоду. Я жила з батьком і чотирма братами. Мати померла і всі клопоти по дому лежали на моїх плечах. Село було велике (понад 3000 хат). Під час колективізації був заснований колгосп, який мав назву «Нове життя». У 1933 р. мені було 15 років. Мій батько та брати робили на заводі, а я була колгоспницею. Цього року добре вродив хліб... Як почався голод - не пам'ятаю, але забирали у людей все: і хліб, і худобу.

Щоб не забирали хліб, ми сипали його в подушки й зашивали. Одного разу мене перестріли з вузликами зерна. Мене та мою подругу відвели до Новомосковська й там судили. Мені дали 6 років, а подрузі - 5. Але завдяки голові колгоспу нас взяли на поруки, і весь строк ми підробляли в колгоспі».

Нікопольський район Поляков Микола Миколайович, 1923 р. н.

«Червоногригорівка була великим селом, яке налічувало близько 1500 дворів.

Зима 1932-1933 рр. видалася не дуже холодною, але сніг був. До 1932 р. народ на селі пухлим не був. Особливо лютувати голод почав навесні 1933-го. Все, що виростили колгоспники на своїх присадибних ділянках, було відібрано до грама. 3 Нікополя присилалися комісії, які організовували на селі бригади комсомольців і сільської молоді. Ці бригади ходили по хатах і відбирали у людей все, що можна було відібрати. Після них в хаті не залишилося ні жмені квасолі, ні глечика пшениці чи жита, які селяни намагалися приховати в хліві чи в скирті, ні картоплини.

Пригадую один випадок, який трапився з сім'єю Редьки. Щоб приховати пшеницю, вони висипали її у колодязь, зверху кинули дохлу кішку і також присипали пшеницею. Бригада комсомольців знайшла цю пшеницю, але дістати її з колодязя їм не вдалося, бо там стояв такий сморід, що ніхто не зміг в нього спуститися. За це всю сім'ю було вислано до Сибіру.

м. П'ятихатки Бараін Галини Йосипївии ( записані її онукою, Гурою Вікторією, ученицею СШ № 1 ім. С.М. Кірова );

...Це було весною 1933 р. Моїй бабусі було тоді 16 років. Вона жила з батьками у селі Гуляйполе Щорсківського району. У селі був страшний голод. Люди вимирали цілими сім'ями. У моеї бабусі вмерла мати, а батько загинув на війні. ,

До сусідів із міста приїхала дочка, де вона працювала на фабриці, й привезла сім'ї хліба. У них у сім'ї були тільки батько і маленькі братики. Потім люди бачать, що старша дочка не виходить із хати й день, й другий. А їй же треба повертатись на фабрику. Стали питати в дітей і батька, а вони кажуть, що поїхала в місто. Сусіди замітили, що цей батько топить піч у хаті, а варити у всіх уже нічого. Люди стали дивуватись, і сказали про це голові колгоспу. Голова прийшов до того батька з міліцією і почали обшук. У здоровій діжці вони побачили таке, що вжахнулись. Там лежала порубана й засолена старша дочка, що приїхала з міста. Коли цього чоловіка запитали, навіщо вій це зробив, він відповів, що вбив дочку, щоб урятувати від голоду менших синів. Цей чоловік збожеволів, і його забрали до в'язниці, а маленьких синів відправили до інтернату.

Бабуся тоді так злякалася, що пішла жити в сусіднє село до родичів. Щоб не вмерти з голоду, бабуся й інші діти збирали корінці, колоски, лободу, кропиву, дикий щавель. Усе це сушили, терли й пекли хліб, або, як тоді казали, коржі. Ще діти крали у горобців яйця і пекли їх на вогні. Яйця були дуже маленькими, мали страшенно неприємний запах, але діти їли їх один поперед одного, такі вони були голодні. Бабуся казала, що, хто розпухав від голоду, той умирав, а хто був тільки худий, той жив.

Коли люди так голодували, на стації Щорськ, просто під небом, лежали гори зерна і проростали під дощем. Дітей і дорослих, які ходили красти зерно, розстрілювали на місці, охоронці нікого не жаліли.

Бабуся, роіповідаючи мені про ті страшні роки, плакала, говорила, що під час війни не було такого голоду, як у 1933 р..

3і спогадів Приймака Івана Леонідовича, 1924 р. н., жителя с. Городище Павлоградського району Дніпропетровської області.

...Під час голоду ми, діти, ловили ховрахів, варили їх і їли. Тоді я вперше з'їв м'ясо їжака ( воно виявилося дуже гірким ). ...Дорослі розповідали, що в сусідньому селі Межиріч дійсно знайшли людоїдів. Вони торгували людським м'ясом. їх відкрили випадково, бо серед м'яса знайшли чоловічий ніготь... Пам'ятаю голодуючих, які йшли повз нашу хату ( наша хата стояла при дорозі Павлоград — Дніпропетровськ) і просили води чи хліба. Мати завжди виносила те, що мала, так робили і наші сусіди. Батько казав, що у Павлоградському "Заготзерні" під час голоду зерно поливали водою, воно чорніло і проростало, після чого його вивозили у балки і там висипали.

3і спогадів Бредуна Антона Тихоновича, 1904 р. н., жителя с. Шевського Магдалинівського району Дніпропетровської області.

...У селі працювали "Червоні валки", "Красный обоз", які відбирали хліб у селян, вимітали з вагонів залишки борошна. Селяни ховали хліб, боялись голоду, закопували в землю, ховали під подушки, в піч. Але все знаходили й відбирали; декого відправляли до тюрми. Голод був штучний, зроблений властями. Урожай 1932 - 1933 рр. був непоганий. Я добре пам'ятаю випадки голодної смерті. Гинули старі і малі, приймаючи тяжкі муки. Я на власні очі бачив смерть своїх рідних, і це страхіття не зітреться з моєї пам'яті до кінця життя. У нашій сім'ї померли батько й матір, їм було по 52 роки. Помер 2-х річний братик і 16-ти річна сестра.

Були в селі випадки людоїдства. В одній сім'ї батько з матір'ю з'їли своїх 2-х дітей. Який це був жах!

Селянин Межовий розповідає, що він народився й виріс у хуторі Гусарському Межівського району Дніпропетровської області.

...Хутір мав 19 господарств. 10 господарств розкуркулили й вивезли на заслання в 1930 р., 5 розкуркулили пізніше і повиганяли з власних хат, решту 4 господарства - переселили до с. Веселого Межівського району, де їх загнали до колгоспу і де в 1933 р, половина з них умерла з голоду.

...У 1933 р., коли я служив у Червоній Армії ( 3-я стрілецька дивізія, Крим ), до мене звернувся червоноармієць В.С. з проханням дозволити йому звернутися до політрука частини. Він показав мені листа з дому, в якому мати повідомляла, що з сім'ї залишилася вона одна. Батько, сестра і брат вмерли з голоду. Я дозволив йому звернутися до політрука Верховського, який відвів його до комісара дивізії. Червоноармієць В.С. більше до мого підрозділу не повернувся. Через 3 дні забрали його особисті речі...

Учениця:

Старенький хрест,що покосивсь додолу,
Неначе голову схилив до моїх ніг
І нагадав про дні ГОЛОДОМОРУ...
І не згадати їх сьогодні я не міг.

З дитинства хрест той пам'ятаю, люди!
І в серці чую матері слова:
"Поховані тут,синку,наші люди...
Тоді померло майже пів села.

І наші тут старенькі спочивають..."
Летить додолу мамина сльоза,
Барвінки на тім місці проростають,
Фарбують синім квіти небеса.

Роса,як сльози ,що лягли на трави,
Бринить від болю,горя і біди
І хоче розповісти про розправи,
Як дзвін церковний кличе всіх сюди.

На сповідь ,на молитву ,каяття...
І свічку ставлю у своїй оселі.
І повертає правда з небуття,
А я їй щиро відкриваю двері.

Брехали і ховали,як могли,
Архіви , гриф " таємно", тасували...
Та знищити назавжди не змогли.
Барвінки з неба в дітях проростали.

Поховано чимало тут людей...
Згадай сьогодні дні ГОЛОДОМОРУ.
Заручників злочинних мрій,ідей,
Страшну історію ганьби і болю.

У роздумах молитву шепотів,
Свіча,що у вікні вже догоріла
У Бога я за пращурів просив,
І щоб ця "правда барвінкова" жила.

Учениця підходить до столика і запалює свічку.

ЗАПАЛИМ СВІЧКУ

Запалим свічку, хай зігріє душі

Усіх кого забрав голодомор.
Це було страшно!як настала тиша,
Усюди панував смертельний тон.

Червоний кат,забрав все до зернини,
Ні крик людей,ні плач дітей не зупиняв.
І пухнучи від голоду вмирали,
А кат мов навіжений реготав.

О Боже! скільки мусим ще терпіти!?
Чому лиха година землю вкрила!?
Повита в чорні хмари Україна,
Страшна біда,і горе нас накрило.

А смерть ішла, не маючи жалю,
Голодна смерть!що може буть страшніше,
Дивитись на застигнувшу сльозу,
В очах дітей,вмираючих так тихо.

Смертельний холод,смак голодомору,
Мільйони мертвих українців по ровах,
Мільйони сиріт,є приречені вмирати,
О Боже!що то був тоді за жах!?

А ви сьогодні кажете,не правда!
Скажіть це дітям,що від голоду вмирали!
Хай будуть прокляті кати мого народу!!!
Що у дітей останнє зернятко забрали.

Засвітим свічку,хай зігріє душі,
Усіх кого забрав голодомор.
Нехай покояться у мирі,всі хто мучивсь.
Ми пам'ятаєм...

Заключне слово вчителя

Не дай Боже, нікому пізнати того страхіття, коли мучить голод. Тоді перестаєш думати, перестаєш вірити і сподіватися; перетворюєшся на голодного звіра з однією-єдиною мрією - поїсти.

Мені знайоме це відчуття. В очах тьмариться, сили покидають тіло, а думка працює: «Знайти щось поїсти». Пам'ятаю, як ввели той клятий злополучний «Закон про п'ять колосків». Усі, хто «крастиме державне колгоспне майно», буде розстріляно або позбавлено волі від 8 до 10 років. А як же не красти, коли хочеться жити?

Неподалік, за хатою, колоситься лан пшениці. Такий звабливий, такий теплий і лагідний. Солодкий, п'янкий запах вабить до себе, заворожує. Уже нема сили стриматися і ноги самі проступають до джерела життя - до хлібного поля. Зірвав три колосочки і схаменувся: чи ж ніхто не бачить? Озирнувся. Припав до землі; пригорнувся міцно-міцно, мов до матері, і поповз назад, додому, міцно стискаючи у руці три колоски. Страх сковував руки, серце калатало так гучно, що здавалось чують усі навколо. Ще трохи. Уже недалеко. Кілька метрів проповзти - і рідне подвір'я...

Доповз. Не побачили. Приніс до хати аж три колоски. Три життя, три радості, три надії. Почуття невимовного великого щастя охопило мене; почуття радості за те, що зміг підтримати рідних, що приніс їм сподівання на порятунок.

Дійсно, страхіття. І щоб таке ніколи більше не повторювалося, нам слід про все знати і все пам'ятати.

Отже я гадаю що всі ті хто сьогодні почули історію як все відбувалося трішки задумаються над тим що пережив наш Український народ.

Розробка уроку до творчості Т. Шевченка

ryabovol243 — Sun, 29 Jan 2017 08:26:25 GMT

Тема. Т. Шевченко. Творче життя поета. «Мені тринадцятий минало». Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому і складному світі.
Мета: розширити знання учнів про життєвий шлях Т. Шевченка, висвітлити значення його творчості для українського народу, ознайомити зі змістом вірша «Мені тринадцятий минало», проаналізувати роздуми поета про свою сирітську долю в ньому; розкрити прийом контрасту у творі, удосконалювати вміння учнів визначати тему та ідею поезії, її художні особливості, розвивати мовлення, пам’ять, увагу, уміння виразно читати поетичні твори; виховувати інтерес до творчості Т. Шевченка, почуття милосердя.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, міні-бібліотечка його творів, аудіозапис твору «Мені тринадцятий минало», мультимедійна презентація до уроку.
Хід уроку
І. Організаційна частина.
ІІ. Психологічний настрій на урок.
Діти! Простягніть праву долоню. Щоб успішно працювати на уроці, подаруйте на ній класу промінь наполегливості, активності, творчості. Простягніть ліву долоню. На неї я вам подарую заряд бадьорості, тепла, любові. А тепер обміняймося дарунками: доторкнімося долонькою до долоньки й повторімо разом слова, які допоможуть налаштуватися на продуктивну працю.
Не просто слухати, а чути.
Не просто дивитись, а бачити.
Не просто відповідати, а міркувати,
Дружно та плідно працювати.
ІІІ. Вступне слово вчителя.
Слайд 1.
Пам’ятайте,
Що на цій планеті,
Відколи створив її сам Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох ( Л. Костенко).
В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає й шанує людство. До них належить і ім’я того, хто був сином кріпака, а піднявся у своїй геніальності до найвищих вершин народного духу, того, хто не мав власної оселі, був безрідним сиротою, а став гордістю й неоціненним скарбом духовної культури українського народу й оселився в його серці як найрідніший і найдорожчий син. Це, як ви вже здогадалися, ім’я Тараса Григоровича Шевченка. «Великий Кобзар – явище унікальне. Його немає з ким порівняти в письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни. Шевченко універсальний. Кажемо: Тарас – і чи є такий українець, який би не знав, про кого йдеться мова. Росіянин не назве Пушкіна Олександром, англієць Шекспіра – Вільямом, німець не нарече імені Гете чи Шіллера, француз - Гюго. Там інший вимір, там - відчуття дистанції. Шевченко ж рідний і близький кожному з нас. Нас просто не існує без нього: Україна – це Шевченко, Шевченко – це Україна. Не знайти такого анатомічного скальпеля, який міг би відділити одне від одного. Синонімічна пара на всі часи, доки і світу. Уявити себе без Шевченка – все одно, що без неба над головою. Він – вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу» ( За В. Базилевським).
ІV. Актуалізація опорних знань.
Слайд 2.
На сьогоднішньому уроці ми пригадаємо вивчений у попередніх класах матеріал про життєвий шлях Т. Шевченка.
І тур.
Шевченківська міні-вікторина.
Село, у якому народився Т. Шевченко (Моринці).
Село, у якому проминули дитячі роки поета. (Кирилівка).
Прізвище пана кріпаками якого були Шевченки ( Енгельгардт).
Ім’я улюбленого Тарасового діда. (Іван).
Як називався сад, у якому Тарас перемальовував скульптури (Літній).
Художник, земляк Шевченка, який став його другом і розпочав справу викупу його з кріпацтва (Іван Сошенко).
Прізвище художника, який намалював портрет для викупу Шевченка (Брюллов).
Чий портрет було розіграно в лотерею в царській родині? (В. Жуковського).
Скільки дітей було в родині Шевченка? (Шестеро: Катерина, Микита, Тарас, Ярина, Марія, Йосип).
Чиї твори переписував малий Тарас у саморобні книжечки, коли пас худобу ? (Григорія Сковороди).
Прізвище майстра малярних справ, у якого вчився Шевченко (Ширяєв).
Учасником якої таємної політичної організації був Т. Шевченко? (Кирило-Мефодіївське братство).
Вищий навчальний заклад. який закінчив Т. Шевченко (Академія мистецтв).
Як називався альбом офортів Т. Шевченка («Живописна Україна»).
Остання книжка поета («Буквар»).
Як називав Кобзар свої вірші-роздуми? (Думами).
Назви історичних поем, опрацьованих у 6 класі ( «Іван Підкова», «Тарасова ніч»)
ІІ тур.
Слайд 3.
Установити відповідність між датою та подією в житті Т. Шевченка.
1.22 квітня 1838 року.
2.18 квітня 1840 року.
3. 1822 рік.
4.23 квітня 1850 року
5. 1843 рік.
А Перше видання «Кобзаря»
Б Викуп з кріпацтва.
В Перша поїздка на Україну.
Г Пішов на навчання до дяка П. Рубана.
Д Арешт за порушення царської заборони писати й малювати.
Відповідь.
1-Б 2-А 3-Г 4-Д 5-В
V. Вивчення нового матеріалу.
1.Оголошення теми й мети уроку.
Багато відомостей з біографії Т. Шевченка ви вже знаєте. На цьому уроці ми розширимо свої знання про життя Великого Кобзаря, висвітлимо значення його творчості для українського народу, ознайомимося зі змістом вірша «Мені тринадцятий минало», проаналізуємо роздуми поета про свою сирітську долю в ньому; розкриємо прийом контрасту у творі, удосконалюватимемо вміння визначати тему та ідею поезії, її художні особливості.
2.Запис теми й епіграфа в зошит.
Слайд 4.
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами,
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами.
Максим Рильський
3.Перегляд фрагментів фільму «Сон».
4. Літературна міні-композиція.
Слайд 5.
1.У багатьох поезіях Т. Шевченка постають картини його нелегкого дитинства. Один із творів – «І виріс я на чужині…» написаний під впливом від побаченого під час першої поїздки на Україну. Молодий поет був вражений злиденним життям земляків. Учорашній кріпак, він з надзвичайним болем сприймав страждання безправного народу.
В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхати в Україну,
У те найкращеє село…
У те, де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку богу заробляла;
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину…

Слайд 6.
2. Пекучим болем пронизана поезія Т. Шевченка «Якби ви знали, паничі», у якій він згадує батьку хату, життя в якій було справжнім пеклом.
Про нелегку долю малого Тараса свідчать рядки:
Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились,
Найперші сльози…
…У тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою,
Ще молодою у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
А сестри! сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії!..
Ви в наймах виросли чужії…
Слайд 7.
3. У вірші «І золотої й дорогої» Т. Шевченко змальовує долю дітей-кріпаків, так схожу на його власну.
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині…
5.Повідомлення вчителя.
Слайд 8.
Дійсно, гірким було дитинство малого Тараса.
Слайд 9.
Про це мова йде в повісті Степана Васильченка «Широкий шлях». Коли йому виповнилося 9 років, то померла мати. Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки.
- Прочитайте, який випадок з дитинства малого Тараса свідчить про несправедливість і жорстокість мачухи? (Робота з підручником. С.57, 3 абзац).
Слайд 10.
А після смерті батька мачуха зовсім вигнала пасинка з рідної оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка — п’яниці Петра Богорського. Почалося в хлопця не життя, а мука: дяк бив наймита, посилав жебракувати, красти огірки, яблука, а то й курей. Про хлопця по селу пройшла недобра слава, але він, зціплюючи зуби, усе терпів. У Тараса з раннього дитинства жило непереборне бажання навчитися малювати. Він побував у трьох церковних малярів, проте жоден з них не хотів навчати хлопця омріяній справі, а лише збиткувався над ним. Побувши три дні в Лисянці в диякона-маляра, який примушував його лише носити воду й розтирати фарби, хлопець пішов у село Тарасівку до відомого в околиці дячка-маляра. Але й тут на нього чекала невдача. Маляр, як розповідає Шевченко в автобіографії, «посмотрел внимательно на левую ладонь бродяги, отказал ему наотрез, не находя в нем таланта не только к малярству или к шевству, ниже к бондарству». Повернувся Тарас у Кирилівку й став пасти громадську череду, не залишивши, однак, своїх мрій про малювання. Коли йому було 14–15 років, він знайшов одного маляра в селі Хлипнівці, який погоджувався взяти його в науку, але зажадав на це дозволу від поміщика. А коли Шевченко звернувся до управителя панських маєтків, той, замість дозволу, послав його на панську кухню кухарчуком.
Слайд 11.
У 1829 р. Тарас став служником-козачком у пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга.
-Прочитаймо, які спогади залишив Т. Шевченко про своє життя в молодого Енгельгарда (Робота з підручником.С.58.).
Одного разу пан з панею поїхали на бал. Хлопець засвітив свічку й став перемальовувати портрет козака Платова - учасника Вітчизняної війни 1812 року. Він так захопився улюбленою роботою, що не чув, як пани повернулися додому. «Пан,— розповідає Шевченко в автобіографії,— с остервенением выдрал его за уши, надавал пощечин, за то, дескать, что он мог не только дом — город сжечь».
У 1832 р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяєва, від якого не раз діставалося хлопцеві, але він все терпів задля досягнення мети.
6.Прослуховування аудіозапису поезії Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало…»
Слайд 12.
Поезія, з якою ми сьогодні ознайомимося, саме є згадкою Кобзаря про гіркі дитячі роки. На далекому засланні в уяві Т. Шевченка постійно виникали картини рідного краю. Далеко були білі хати, вишневі сади, широкополі лани, ревучий Дніпро. Навкруги – голий степ, брудні солдатські казарми. Душу сповнював невимовний біль за безповоротно втраченою волею, далеким дитинством. Так, 1847 року в Орській фортеці з’являється поезія «Мені тринадцятий минало…».
7.Читання поезії «Мені тринадцятий минало…» учнями.
Слайди 13-17.
8.Словникова робота.
Слайд 18.
Пай – частина чого-небудь, здебільшого харчів, у вірші вживається в значенні «вечеря».
Плоскінь –чоловічі рослини конопель.
Тоді –тоді.
Юродивий – божевільний.
Приязно – щиро.
9.Повторення матеріалу з теорії літератури.
Слайд 19.
Лірика.
Ліричний герой.
10.Обговорення змісту поезії у формі бесіди за питаннями.
Слайд 20.
Яка тема поезії?
Тема: зображення безрадісного дитинства Тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав ягнят за селом.
Які враження викликала у вас ця поезія під час прослуховування?
У чому полягає ідея твору?
Ідея: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена була страждати.
Що говорить про гармонійну єдність хлопця зі світом природи?
Що саме завдало Тарасові найбільшого болю?
Чому, на думку хлопця, йому бог нічого не дав?
Яким чином прислів’я «Як горох при дорозі, хто не йде, той і скубне» стосується героя поезії?
Чому сльози хлопця у творі названі тяжкими?
Яким настроєм проникнута поезія?
Хто допоміг хлопцю, коли він розплакався?
Як Тарас сприйняв ласку, доброту героїні?
11. Повідомлення учнів.
Слайд 21.
Оксанка Коваленко була на три роки молодшою від Тараса й мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє й глибоке почуття. Забракло часу. 15-річний "козачок" Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусів поїхати до Вільна (тепер — Вільнюс). Розлука була несподівана й довга. Тож своє перше кохання Тарасові залишалося тільки згадувати та малювати.

12.Опрацювання матеріалу з теорії літератури.
Як зміняються почуття ліричного героя поезії?
Що впливає на їхню зміну?
Як природа відображає почуття ліричного героя?
На скільки частин можна поділити даний твір? Доберіть до них заголовок.
Отже, краса простого сонячного дня, що викликає радість в душі малого сироти, змінюється, коли хлопчик повертається в реальність. Такий прийом в художній літературі називається контрастом.
13. Робота в словнику.
Слайд 22.
Контраст(із французької –«протилежність»)- художній прийом, побудований на різко окресленій протилежності в чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ.
14. Метод «Прес».
-Чи є поезія Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало…» автобіографічною?
13.Визначення художніх особливостей поезії.
Слайд 23.
Епітети «небо голубеє»; «тяжкі сльози».
Порівняння «...любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «...поцілувала... наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє».

Метафори «сонце гріло, не пекло»; «сонце... не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло».

Риторичні оклики «Господнє небо і село, ягня, здається, веселилось!»; «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі сльози!»; «...лани, гаї, сади!».

Риторичні запитання «...чи так мені чого було?»; «...чого так весело було?».
VІ. Робота з репродукцією картини І. Їжакевича «Тарас-пастух».
1.Повідомлення про І.Їжакевича.
Слайд 24.
І. Їжакевич — народний художник УРСР Народився в селі Вишнеполе Уманського повіту Київської губернії (тепер Чабанський район Черкаської області) в родині селянина. 1876 року приїхав до Києва, щоб "вибитись у люди" за допомогою свого дядька-дяка Києво-Печерської Лаври.
Хлопчику пощастило потрапити в Лаврську іконописну школу. 1882 року він переходить у художню школу М. І. Мурашка, де починає працювати його помічником. Через 2 роки Івана зарахували в Академію мистецтв. Не маючи ні від кого матеріальної допомоги, Їжакевич одночасно з навчанням змушений був заробляти собі на хліб, відсилаючи малюнки та ілюстрації до журналів.1888 року він залишає Академію, а 1895 року рада Академії видає йому посвідчення на право викладання малювання у середніх учбових закладах. Він ілюструє оповідання М. Гоголя, Лесі Українки, І. Франка, М. Коцюбинського, поеми Т. Шевченка та інших письменників
2. Розгляд репродукції картини І. Їжакевича«Тарас-пастух».
Слайд 25.
Розгляньте картину І. Їжакевича "Тарас - пастух" (1935р.) Ця картина значною мірою автобіографічна, бо художникові також, як і Шевченкові, довелося в дитинстві пасти овець . В основу сюжету картини покладено вірш "Мені тринадцятий минало...".
- Де відбуваються події, зображені на картині?
-Хто зображений на передньому плані?
-У що одягнений хлопчик?
-У якій позі зобразив художник малого пастушка?
-Що робить хлопчик?
-Що ви можете сказати про нього?
-Чим подобається вам ця картина?
-Яке враження вона на вас справила?
У центрі картини ми бачимо хлопчика, що сидить під парканом якоїсь, мабуть, панської садиби. Він нахилився, поклав на коліна клаптик паперу й малює. Хлопчик так захопився улюбленим заняттям, що зовсім забув за овець. Поруч нього лежить солом'яний бриль і хліб у торбинці - весь його обід, про який він, мабуть, теж забув. Одяг у хлопчика старий, весь у латках і дірках.
На задньому плані картини видніється церква. У лівому кутку полотна, удалині, видно сільські хатки, а на пагорбку, за березами, - неодмінний елемент типового українського пейзажу — вітряк.
VІ. Підсумок уроку.
1. Відновити пропущені з тексту слова.
1.Мені тринадцятий минало.
Я пас … за селом.
2.Уже покликали до …
3.А я собі у …
Молюся Богу.
4.Тойді так … молилось…
5.Запекло, почервоніло
І …запалило.
6.Боже небо голубеє-
І те … .
7.І хлинули сльози,
… сльози!..
8.Недалеко коло мене
… вибирала.
9.Утирала мої …
І поцілувала.
10.І ми. жартуючи, погнали
…ягнята до води.
Домашнє завдання.
Слайд 26.
1.Підготувати повідомлення на тему «Нелегка сирітська доля малого Тараса».
Індивідуальні домашні завдання.
1.Підготувати ідейно-художній аналіз поезії «Мені тринадцятий минало…» за схемою.
1.Час, місце, історія написання вірша.
2.Поезія в суспільно-історичному контексті та в контексті особистої долі автора.
3.Назва твору ( алегорична, метафорична, символічна, сюжетна, образна
тощо ).
4.Тема поезії.
5.Провідний мотив.
6.Ідея твору.
7 .Вид твору залежно від змісту.
8.Жанр поезії за формою.
8.Композиція ( якщо є ).
9.Думки й почуття ліричного героя.
10.Яким настроєм проникнута поезія ?
11.Художні образи, їх характеристика.
12.Символіка твору.
13.Художні засоби поезії.
14.Морфологічна організація вірша.
15.Вид строфи.
2.Намалювати ілюстрації до вірша Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало…»
3.Підготувати міні-проект «Народнопоетична символіка балади «Тополя».
4.Записати прислів’я, що відображають силу кохання.

розробка уроку

ukrainian — Wed, 13 Jan 2016 14:11:43 GMT

Дергачівська гімназія №3 Дергачівської районної ради Харківської області Розробка уроку української літератури у 8 – Б класі на тему: «Місто моє, кохані Дергачі…» (урок літератури рідного краю) Підготувала Рябовол О.М., учитель української мови та літератури 2015 Тема: Урок літератури рідного краю. «Місто моє, кохані Дергачі...» Мета: познайомити учнів із творами поетів – земляків, із джерелами їхнього ліричного таланту; розвивати вміння школярів виразно читати поетичні твори, робити ідейно – художній аналіз віршів; виховувати патріотизм, любов до рідного міста, повагу до людей, які живуть поруч і багато доброго для нього зробили. Тип уроку: комбінований Обладнання: презентація «Дергачі, ви мої Дергачі…», портрети письменників, збірки поетів, пісня «Гімн Дергачів», пам’ятка декламатора, тести, таблиця «Види лірики» Епіграф: Слобожанщина – край предковічний, Солов’їна моя сторона: І джерела цілющі одвічні, І поля золотого зерна. Під горою виблискує річка, Деркачі покриває роса… Р.Науменко - Жовтобрюх Яка не є – вона у нас одна. Трава і квіти стеляться побіля. Нехай ростуть. Аби лиш не зрад – зілля . І щоб своя маленька вітчина. Олександр Вертіль Хід уроку: І.Організаційний момент. ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. 1. Учитель. У кожного «маленька вітчина», маленька вітчизна, батьківщина своя, одна – єдина. І куди б не закинула нас доля, ким би ми не стали в житті, нам ніколи не забути стежинки до рідного дому. Ми завжди бережемо в пам’яті все, що пов’язане з цією «маленькою вітчизною». Сьогодні у нас незвичайний урок. Урок літератури рідного краю на тему: «Місто моє, кохані Дергачі...» ІІІ. Мотивація навчальної діяльності 1. Слово вчителя. Лине грамзапис пісні А.Малишка «Стежина» Учитель (під звуки мелодії). Олександр Вертіль у вірші «Пора вже, брате…», який звучить в унісон із піснею, пише: Усе прудкіше стелиться дорога, Така вузенька і дитячонога. Твоя й моя супутниця – сестра. Яка не є – вона у нас одна, Трава і квіти стеляться побіля. Нехай ростуть. Аби лиш не зрад – зілля . І щоб своя маленька вітчина. Щоб мали змогу будь – коли звернуть На путівець, де вибалок і хата, Яка чеканням щедра і багата. У цім її призначення і суть. У спориші побудуть «Жигулі», А ми у берег вийдемо, де верби Вросли гербом під українським небом. Немає вже ріднішої землі. Вітри дихнуть – трава зашелестить, Пташиний гук прокотиться луною. Отут перед зеленою стіною щемить І вічність, і найменша суть. - Із цього вірша взяті й рядки, що є епіграфом до нашого уроку. Запишіть їх у зошит. - Скажіть, як ви розумієте епіграф, і як ці рядки пов’язані з темою нашого уроку? Підсумок. «Маленька вітчина» - це дорогі і близькі серцю місця: рідне місто, село чи селище. - Я пропоную вам визначити завдання нашого уроку самостійно. Чого ви очікуєте від уроку? 2. Очікування . «Берег надії і сподівань» (учні пишуть на корабликах, що очікують від сьогоднішнього уроку) • хочу поповнити свої знання про поетичний доробок письменників Дергачівщини; • хочу познайомитися із біографічними відомостями про поетів - земляків більш докладно; • думаю, що більше дізнаюся про те, як оцінили поезії читачі, критики; • сподіваюся заробити гарну оцінку; • намагатимусь виразно читати поезії; • хочу почути думку своїх товаришів про Дергачі у ліриці; • хочу, щоб моїми відповідями була задоволена вчителька. Завдання учням: протягом уроку заповнюємо таблицю, де вказуємо автора поезії, назву, тему, основну думку, художні засоби, образи, символи ІV. Основний зміст уроку 1.Учитель Друзі, на нашу долю випало щастя народитися на славній, героїчній, красивій Дергачівській землі! Пропоную вам налаштуватися позитивно на урок і переглянути презентацію, яка має назву “Україна, Харків, Дергачі!”, щоб вкотре переконатися, що наш козацький край відомий своєю історією та талановитими людьми (показ презентації 3 хв.) 2.Звучить вірш у виконанні учнів НАШІ ДЕРКАЧІ Слобожанщина – край предковічний, Солов’їна моя сторона: І джерела цілющі одвічні, І поля золотого зерна. Під горою виблискує річка, Деркачі покриває роса. Не покриє безпам’ятство Січі: На Козацькій Могилі – Яса. Пам’ятають ще Лопань широку І безмежнії луки й заплави… Заливало і Піски й Залопань, До церков аж робили застави. Пам’ятають, що чаплі й лелеки, Дикі гуси і віщі сичі. Тут віками гніздились на річці,- Й неспокійні прудкі деркачі. На Басан, Черняя і Пісошне На Удянське, Глибоке, Кутки Споконвіку ходили дівчата І пускали святкові вінки. Може, вулиці наші колишні Та вінки на Івана Купала Нам підкажуть героїв тодішніх, Що безпам’ятство наше забрало. Що ж ми знаєм про давню Могилу І про славних колись козаків? Що ж ми знаєм про мудрість і силу Богатирських своїх земляків? Чи ми вулиці наші назвали Іменами героїв-творців? Чи достойно ми їх вшанували У музеї поетів-борців? Меценати були і таланти: Це окраса і гордість народу… Коли скинем безпам’ятства лантух, - Аж тоді заживем у господі. 3.Учні по черзі розповідають: 1. Дергачівська земля – це колиска сотень обдарованих людей – вчених, письменників, художників, краєзнавців, співаків, педагогів. Ми пишаємося Петром Андрійовичем Свашенком – відомим українським письменником, журналістом, що народився в Деркачах і був відомий під псевдонімом Лісовий. Під час війни П.Свашенко повернувся у Дергачі, брав участь у революційному русі, писав нариси, етюди, літературні репортажі. 2. Гнат Мартинович Хоткевич – український письменник, актор, режисер, дитячі роки якого пройшли у Деркачах. У 1895 році організував у с. Деркачі селянський театр, а за кошти від його вистав поповнювалася українськими книжками сільська бібліотека. На вшанування пам’яті видатного земляка загальноосвітній школі № 1 присвоєно ім’я Г.М.Хоткевича. 3. Олександр Іванович Кандиба (літературний псевдонім – Олесь) – відомий український поет, який навчався у хліборобській школі в Деркачах. Тут він почав писати вірші, видавав рукописний журнал “Комета”. 4. Олекса Андрійович Слісаренко – відомий український прозаїк і поет. Навчаючись у Деркачах, Олекса захопився літературою. Перший його вірш видрукувала Олена Пчілка у журналі “Рідний край” за 1911 рік. 4.Запитання учням – Діти, яке враження на вас справила розповідь про видатних діячів мистецтва, чиє життя пов’язане з Дергачівщиною? (Ми можемо пишатися своїм рідним краєм, який дав Україні і світові стількох видатних діячів літератури ). 5.Слово вчителя. Ми сьогодні матимемо справу з поетичними творами, які належать до роду літератури “лірики”. Давайте згадаємо, що таке ліричний твір? (Ліричний твір повідомляє читачеві про почуття, переживання та внутрішній світ героя. Центральним персонажем такого твору є ліричний герой). – Які види лірики вам відомі? (Громадянська – поезія, де автор розкриває патріотичні почуття ліричного героя, його активну громадянську позицію, змальовує певні етапи розвитку суспільства, держави. Пейзажна – вірші, де ліричний герой захоплюється красою природи, наводить паралелі між настроєм людини і станом природи. Інтимна – поезії, в яких зображуються історії кохання, дружби, родинних стосунків ліричного героя. Філософська – розкриває загальнолюдські проблеми, подає погляди ліричного героя на філософські поняття життя, смерті, щастя, покликання людини, добра і зла тощо). – Які художні засоби використовують поети для написання ліричних творів? (Епітети – художні означення, виражені прикметниками; метафори – переносне значення слова на основі подібності, схожості; порівняння – різновид метафори, який передає схожість за допомогою сполучників як, мов, наче, ніби, неначе; окличні речення, риторичні питання, звертання, вигуки тощо). 6.Учениця. Послухайте поезію Антоніни Іванівни Дячук, нині, на жаль, покійної. Антоніна Іванівна працювала у нашій школі заступником директора з виховної роботи та вчителем української мови та літератури, палко любила рідне слово та українську пісню… Антоніна Дьячук МІСТО МОЄ! Розкинулось ти, ген, понад горою. І оповите стрічкою-рікою, Тут в Рудичах джерельні б’ють ключі, Місто моє, кохані Дергачі Шепочуть верби щось поміж собою, Мов діляться і радістю, й журбою, Блукає в травах місяць уночі, Місто моє, кохані Дергачі. До тебе повертаються здалека І журавлі, і вірнії лелеки, Щебече соловейко уночі. Місто моє, кохані Дергачі! Тут чую рідну мову українську, І задушевну пісню материнську, А в пісні від історії ключі. Місто моє, кохані Дергачі. 7. Ідейно-художній аналіз вірша. 8.Прийом «Здивуй». - Вам було домашнє завдання підготувати діалоги про життя і творчість поетів – земляків. Отож запрошую вас до розмови … Діалоги учнів про життя і творчість поетів Дергачівщини Діалог перший - Привіт, Аліно! Чого так поспішаєш? - Привіт, Володю. Поспішаю до бібліотеки. Треба на урок літератури рідного краю взяти вірші Тимченка поета – земляка. Віктор Петрович Тимченко усе життя пов’язав з рідним містом – Дергачами. Народився 3 вересня 1930 року в с. Мануїлівка Дергачівського району. Його життя справді можна назвати героїчним, адже ще в дитинстві він втратив зір. Закінчив Харківську школу сліпих ім. Короленка. Директор видавництва “Крок”. – Цікаво! А про що ж він писав? – Віктор Петрович написав і видав чимало книжок, збірок своїх поезій, в яких відбився його світогляд. І все це він передав своєю мовою, у віршованій формі, дотепній, яка близька і зрозуміла кожному небайдужому до поетичного слова. – Цікаво, як же називаються збірки його віршів? – Перша книжка «Лірика» Віктора Тимченка вийшла російською мовою у 1956 році, мала успіх, і це окрилило поета – в його розумінні саме тоді він став справжньою людиною. Потім були інші збірки, також російською мовою: «Место в жизни», «Если в сердце огонь», «Розговор начистоту», «У моего огня». І тільки з часом йому захотілося написати рідною мовою! Підсумком його української творчості стали збірки віршів і прози «Розмова з пам’яттю» (1979), «Прозріння»(1997), «Над прірвою зневіри»(2000). “На схилі віку”, “Віра, надія, любов”. – Справді? Приємно мати такого знаменитого земляка! – Отож. – Тепер знатиму! І буду всім про нього розповідати! – А ще цікаво, що вже протягом багатьох років Віктор Петрович очолює літературну студію, в якій виховав чимало молодих поетів. За часів незалежності В. П. Тимченко став почесним громадянином Дергачів. – Дуже цікаво ти розповідаєш, друже! – Віктор Петрович - Лауреат премії ім. В.Мисика та ім. К.Гордієнка. Член національної спілки письменників України з 1959 року. – Та він же – просто легенда нашого краю! Я зрозумів, що багато можна розповідати про Віктора Петровича, та краще познайомитися з його віршами. 9.Учень читає вірш В.Тимченка Сухенька й згорблена. Схилилась – лата спідницю: щуп та щуп. Сльоза побігла й зупинилась у темній зморшці біля губ. Вона уже й не помічає, бо звикла, та й часу нема. Опівночі нап’ється чаю. Удосвіта передріма. І знов прокинеться і встане, підійде тихо до стіни: до молодого капітана і до хлопчиська старшини. І хлопці обняли б за плечі і віддали б усе тепло її рукам, вустам старечим, коли б не рамки і не скло. Коли б не ті найдальші далі, що ген із сивої імли на ордени їх і медалі тужливим поглядом лягли. Під Харковом і під Херсоном Давно, давно скінчилась путь. І тільки тут – в її безсонні вони ще й досі йдуть і йдуть. Вікно їм у садок розчинить і прошепоче імена. 10.Ідейно-художній аналіз вірша. 11.Другий діалог. - Альоно, доброго дня! - Вітаю й тебе! Звідки йдеш така задоволена? - А що помітно? Знаєш, була в бібліотеці, на урок взяла книги поета – земляка Віктора Бойка. Дуже гарні вірші! - Так, згодна. На різні теми пише автор: і про природу, і про батьків, і про матір, і про людей праці. Його хвилює все: доля України, народу, є присвяти видатним постатям. - Справді, Віктор Бойко – тонкий лірик, він гостро відчуває найменші порухи людської душі… - Віктор Степанович – народився 15 жовтня 1946 року в смт. Козача Лопань на Харківщині. Вищу освіту здобув на механіко-математичному факультеті Харківського державного університету та на фізико-математичному факультеті Харківського державного педагогічного інституту ім. Г.С.Сковороди. Віктор Бойко вчителював аж до 1979 року. - А я прочитала, що друкуватися почав наш відомий земляк у 1971 році в Дергачівській районній газеті. Займається перекладацькою діяльністю та літературознавством. Віктор Степанович пише також прозу. - Подивись, ось у мене його збірки поезій: “Земні турботи”, “Пролог”, “Обличчям до багаття”, “Битий шлях”, “Зазимки”, “Планида”, “Яв”, “Суголосся”, “Петрові батоги”. Пише автор і твори для дітей. - Я пишаюся, що він – Лауреат літературно-мистецької премії ім. І.С.Нечуя-Левицького (2008) та харківської муніципальної літературної премії ім. Олександра Олеся (2006). А ще він Член національної спілки письменників України з 1979 року. Нагороджений грамотою спілки письменників України та медаллю “Почесна відзнака” (2006). У 2002 році В.С.Бойку присвоєно звання “Заслужений працівник культури України”. - Дивись, Аліно,а ось і портрет Віктора Степановича. - Симпатичний чоловік… В очах стільки доброти, щирості… Пишна шевелюра… Ледь примружене око ніби заохочує до розмови… - Цікаво також, що своєю причетністю до літературної справи значною мірою завдячує В.П. Тимченку, бо відвідував керовану ним літературну студію. Пише вірші, прозу, перекладає з білоруської, молдовської та інших мов. Після виходу збірок «Пролог» та «Земні турботи» прийнятий до спілки письменників (1979). Займається роботою з молодими літераторами при Харківській письменницькій організації. Протягом 1979 – 1989 рр. докладав значних зусиль до створення у Харкові літературного музею. Протягом тривалого часу очолював Український фонд культури. Наприкінці 80-х був одним з ініціаторів створення Харківського крайового руху. В. С. Бойко друкувався у вітчизняній та зарубіжній періодиці, альманахах, колективних збірках, антологіях. Писав вірші для дітей. Уклав антологію любовної поезії ХVІІ –ХХ ст. «Слобожанська муза» (Харків, Майдан, 2000). - А яку тему ви обговорюватимете на уроці? - Про поетів рідного краю. - Чудово! Бажаю успіхів, адже завжди так приємно говорити про щось рідне тобі і близьке… - Дякую. Думаю, що урок принесе мені задоволення. 12.Учень читає вірш В.Бойка Електричка мене вже давно не везе на горо'д, ніби їй наказала байдужа зима дощова, та мене забирає безсонний досвітній народ й шелестить на пероні, безсмертний, немов мурашва. Знаю, в сплячку зимову занурилось вічне село. І вітри понад ставом давно не запитують дна. Певно ж, цілих три місяці биті шляхи розвезло. І біліє у полі – на чорнім – хатинка одна. Одвернусь од вікна. Перевірю осінні ключі. Наче хлипають двері, та, звісно ж, не в місті, не тут… І раптово зірвусь, наче пес з ланцюга уночі. І балкон відчиню, і балкон… Матіоли цвітуть. 13.Ідейно-художній аналіз вірша. 14.Рольова гра «У бібліотеці» (бібліотекар та відвідувач) Відвідувач. Світлано Василівно, добрий день! Бібліотекар. Доброго дня, Данило! Відвідувач. Як кореспондент шкільної газети «Велика перерва плюс» хочу дізнатися про нашу землячку, поетесу Ольгу Степанівну Тараненко. Тому дозвольте взяти у вас інтерв’ю. Бібліотекар. Будь ласка, шановний кореспонденте! Що вас цікавить? Відвідувач. Розкажіть , як Ольга Степанівна стала писати? Бібліотекар. Ви, мабуть, знаєте, що народилася Ольга Тараненко 28 січня 1957 року в Дергачах. Навчаючись у 1-й школі, з отроцьких років відчула смак до поетичного слова. Почала друкуватися з 14 років, спочатку в районній газеті, пізніше – в обласній пресі та республіканських журналах. Саме захоплення літературою визначило її подальший життєвий шлях: 1976 року вона поступила на українське навчання філфаку Харківського держуніверситету, закінчивши навчання у 1981 році. Відвідувач. Чи є в бібліотеці твори поетеси? Бібліотекар. Так, є. Ще за часів навчання в університеті друкувалася у журналах «Прапор», «Дніпро», пізніше – в альманахах «Вітрила» (1982) та «Поезія» (1986, №1). Ольга Степанівна – автор збірок поезій «Вересень» (1987) та «Простий сюжет» (1992). Їх зміст – сповідь про власне життя, почуття, роздуми. Тут поетеса тяжіє до філософічності та психологізму. О. Тараненко працювала за фахом у середній школі, у харківських газетах. Керівник літгуртка «Зав’язь» при обласному Палаці дитячої та юнацької творчості. Хоч поетеса і живе нині у Харкові, вона добре відома на своїй малій батьківщині – у Дергачах, адже перші два рядки з її вірша «Мої Деркачі» стали девізом газети «Рідне місто» Ольга Тараненко МОЇ ДЕРКАЧІ Тут здавна люди сонце несли, щоб стало тепліше на світі. …Посходились верби сухі, як посли від давнини у зелене літо. Лопань такою старенькою стала, зігнулася, наче у боці коле, бо хто не ішов - усіх привітала, й пили з неї люди аж он відколи! Горби - величаві дороговкази на всі чотири сторони світу, щоб знала малеча дорогу до казки, щоб знала звідки сонечко світить. Відвідувач. Прекрасно, Світлано Василівно! Дякую за зворушливе читання вірша. Бібліотекар. О. Тараненко совісна поетеса, і своє чисте сумління, свою відкриту душу вона дарує нам. Відвідувач. Щиро дякую вам, Світлано Василівно, за нашу розмову. Думаю, вона обов’язково допоможе мені написати замітку «Літературний портрет Ольги Тараненко». Бібліотекар. Бажаю успіхів, Данило. До побачення! 15.Слово вчителя Говорячи про культурницьке життя Дергачів від 60-х років і до сучасності, неможливо обійти мовчанкою Раїсу Петрівну Науменко-Жовтобрюх. Послухайте розповідь товаришів ще про одну поетесу – землячку. 16.Повідомлення учня про Дергачівську поетесу Раїсу Петрівну Науменко-Жовтобрюх. Вона народилася 1932 року в родині Петра Жовтобрюха – активного учасника деркачівського хору і драмгуртка 20-30-х років. На час народження доньки Раїси батько працював бібліотекарем, тому росла дівчинка в оточенні книжок. Не дивно, що Раїса Жовтобрюх поступила навчатися на українське відділення філфаку в держуніверситеті й стала філологом. Писати почала рано, вміщувала свої вірші у шкільній газеті, декламувала на вечорах. Потім друкувалася в місцевій пресі, займалася журналістикою, брала участь у різних конкурсах, семінарах. Серед історичних розвідок Раїси Петрівни у 60-і роки виділяється цікава стаття з історії комсомолу Дергачівщини. Викладала українську мову в Зооветінституті, зустрічалася з Галиною Гнатівною Хоткевич. З виходом на пенсію Раїса Петрівна не залишила своїх фахових звичок і зацікавлень: виписує мовознавчі журнали, вивчає спеціальну літературу. Різноманітні нариси Раїси Жовтобрюх і зараз нерідко можна побачити на шпальтах районної газети. Нині Раїса Петрівна займається упорядкуванням своїх віршів для збірки. Основні мотиви її поезії – це громадсько-політична лірика, історична тематика, пейзажно-інтимна лірика, сатира й гумор. У своїх творах вона тяжіє до епічності, хоча часом цим творам властива багатослівність Раїса Науменко-Жовтобрюх 17.Слово вчителя Майже у кожному місті є пам’ятник Великому Кобзареві, де він зображений немолодим, а у нас у Дергачах на десяту річницю Незалежності України побудовано пам’ятник вічно юному Тарасові. Раїса Петрівна присвятила вірш цій події. ПАМ’ЯТНИК ВІЧНО ЮНОМУ ТАРАСОВІ Вінок любові УКРАЇНІ Спліта врочистий ювілей, Десяті славні роковини Підносять крилами ідей. Моя держава дуже юна, І їй потрібен оберіг, Бував у Пітері, Варшаві, І, взявши Іскру у Брюлова, Дніпрові береги прославив, Де зустрічала чорноброва. Думки літали в Україну, Про неї, матінку, співав, Боявсь застати там руїну, За люд стражденний вболівав. Щоб від негод і лихослів’я Її в дорозі поберіг. Прийшов юнак на допомогу - Вкраїнський геній, Прометей, Тернисту вибрав він дорогу Боровсь за волю для людей. Та не пускали супостати До України Кобзаря. Тепер ми можем привітати - У нас зійшла його зоря. У Дергачі, як у родину, Прийшов із думами Тарас Щоб ощасливити людину Щоб вічно жити серед нас. 18. Ідейно-художній аналіз вірша. V.Узагальнення і систематизація вивченого. 1. Тестові завдання 1 В. Тимченко 2 В. Бойко 3 О. Тараненко 4 Р. Науменко – Жовтобрюх 5 А. Дьячук А У Дергачі, як у родину, Прийшов із думами Тарас Б Тут здавна люди сонце несли, щоб стало тепліше на світі. В І балкон відчиню, і балкон… Матіоли цвітуть. Г Тут чую рідну мову українську, І задушевну пісню материнську, А в пісні від історії ключі. Д Сльоза побігла й зупинилась у темній зморшці біля губ. 2. Складання «Сенкану» про Дергачі. VІ.Підсумок уроку. Оцінювання. 1.Метод «Незакінчене речення» - Сьогодні на уроці я дізнався, що… - Мене вразило… - Найцікавіше для мене на уроці було… - Мені найбільше до душі припала поезія… 2. Перевірка записів учнів у таблицях під час уроку. VІІ. Домашнє завдання 1.Повторити вивчений матеріал уроку. 2.Написати твір-мініатюру на тему: «Поети рідного краю». VІІІ. Заключне слово вчителя. Ми сьогодні дізналися багато нового про творчість поетів – земляків. Їхні вірші пронизані патріотичним пафосом. Сила їхньої поезії у любові до рідної землі, у вірі в щасливе життя українського народу. Мені хочеться побажати вам, щоб ви не були байдужими, пам’ятали духовні обереги, з якими ви виростаєте і вийдете в широкий і тривожний світ. Завжди повертайтеся до родинного вогнища. Пам’ятайте, що ми – українці. Бережіть рідну землю, українську мову, високо несіть національну гідність. Бо немає кращої землі, ніж Україна, і їй наша найсвятіша любов. Я тобі освідчуюсь в коханні, Україно, доленько моя! Лиш тобі служити до сконання, Лиш тобі співати буду я. Я пісні журливі та веселі Буду засівати на полях. Увійду до кожної оселі, Щоб розвіять тугу у серцях. Наші душі злиті воєдино, І від цього радісно мені. Україно, зоряна Вкраїно! Я тобі вклоняюсь до землі.

Творчість Лесі Українки

ukrainian — Mon, 12 Jan 2015 17:46:48 GMT

Дергачівська гімназія №3

Розробка уроку української літератури

у 8 класі на тему:

«Леся Українка. Розповідь про життя поетеси, її мужність і силу духу.

Поезії «Ви щасливі, пречистії зорі», «Хотіла б я піснею стати»

(Застосування оновлених інтерактивних методів та прийомів)

Рябовол О.М.,

учитель української

мови та літератури

2014

Тема: Леся Українка. Розповідь про життя поетеси, її мужність і силу духу.

Поезії «Ви щасливі, пречистії зорі», «Хотіла б я піснею стати»

Мета:

поглибити знання восьмикласників про життєвий і творчий шлях Лесі Українки;
ознайомити з тематикою творів;
спрямувати учнів на сприйняття поезії в єдності змісту і форми;
розвивати вміння виділяти основні мотиви у поезіях письменниці;
удосконалювати навички художнього аналізу віршів;
розвивати пошукову діяльність учнів, уміння зв'язно висловлювати свої думки, наводячи при цьому переконливі аргументи, власні твердження;
сприяти вихованню зацікавленості творчістю письменниці, вихованню почуття пошани, любові до Лесі Українки.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, урок біографічного дослідження.

Обладнання: портрет Лесі Українки, твори поетеси, фотоматеріали, презентація «Леся Українка», аудіозаписи віршів.

Методи і прийоми: випереджувальне завдання, виразне читання вірша, аналіз поезії, бесіда, «Незакінчене речення», «Гронування», «Загадкове число», виставка книг, робота з дидактичним матеріалом (тести), рефлексія, метод «Антивірус», літературна вікторина», «Кошик», гра «Так – Ні», «Асоціативний кущ»

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Люба юнь, до нас у клас

Завітали гості щирі.

Привітайте в добрий час

Гостей посмішкою й миром.

Ми вам раді, добрі люди,

І вітаєм щиро вас.

Та запрошуєм ласкаво

На урок у восьмий клас.

Девіз уроку: Ніколи не кажи: «Я неук»

Завжди говори: «Я – зірка!»

На парту кожного із вас упала зірка. За допомогою цих зірочок ми визначимо в кінці уроку найактивнішого учня – найяскравішу зірочку. Тож бажаю вам і собі гарної подорожі та успіхів.

Учитель (під супровід пісні «Україночка» у виконанні О.Білозір)

У нашій літературі є імена, що не потребують ані пишних шат, ані високих означень та епітетів, бо вони входять у свідомість кожного з нас ще змалечку, як голос матері, як сонечко, як Батьківщина. До них належить ім'я безсмертної поетеси.

Наш урок – дослідження присвячений життю і творчості Лесі Українки – видатної української письменниці.

Французький поет ХV ст. Франсуа Війон написав такі рядки:

Я знаю, як кохають до загину,

Я знаю чорне, біле і рябе,

Я знаю, як Господь створив людину.

Я знаю все й не знаю лиш себе.

Переклад Л.Первомайського

Пізнання самої себе було головним завданням і покликанням Лесі Українки. Леся з 14 років вела 30 – літню війну з хворобою. І при цьому чудово грала на фортепіано, малювала, перекладала твори європейської літератури (володіла більше, ніж 10 мовами), урешті – решт створила прекрасні вірші, поеми, драматичні твори.

Це про неї І.Франко писав: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст цієї слабосилої, хворої дівчини».

ІІ. Актуалізація опорних знань

Перш ніж розпочати урок, я пропоную пригадати основні віхи життя Лесі Українки, дізнатися, що ви пам’ятаєте із вивченого в попередніх класах.

Літературна вікторина «Що я пам’ятаю про Лесю Українку»

Прийом «Кошик» (із кошика треба дістати питання і дати відповідь – 2 учні по черзі)

Улюблений жанр усної народної творчості Лесі Українки, яким вона скористалась у своїй письменницькій діяльності. (Казка)
Прізвище письменниці до одруження. (Косач)
Ім'я брата Лесі, якого вона найбільше любила і поважала. (Михайло)
Хвороба, від якої поетеса лікувалася впродовж всього життя. (Туберкульоз)
Село, де народилася Леся Українка. (Колодяжне)
Місто для лікування і відпочинку письменниці. (Євпаторія)
Ім'я матері Лесі. (Олена)
Основна риса характеру поетеси, яку вона виявила у боротьбі зі своєю хворобою. (Мужність)
Найулюбленіша книга Лесі. («Кобзар»)
Відомий твір письменниці – «Казка про Оха - …». (Чародія)

ІІІ. Оголошення теми, мети і завдань уроку.

Тема: Леся Українка. Розповідь про життя поетеси, її мужність і силу духу.

Поезії «Ви щасливі, пречистії зорі», «Хотіла б я піснею стати»

Мета:

поглибити знання восьмикласників про життєвий і творчий шлях Лесі Українки;
ознайомити з тематикою творів;
познайомитися із змістом поезій «Ви щасливі, пречистії зорі», «Хотіла б я піснею стати»;
розвивати вміння виділяти основні мотиви у поезіях письменниці;
удосконалювати навички художнього аналізу віршів;
розвивати пошукову діяльність учнів, уміння зв'язно висловлювати свої думки, наводячи при цьому переконливі аргументи, власні твердження;
сприяти вихованню зацікавленості творчістю письменниці, вихованню почуття пошани, любові до Лесі Українки.

Очікування.

Нам цікаво дізнатися, що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку. Для цього пропоную скористатися одним із інтерактивних методів «Антивірус». Суть цього методу полягає в тому, що вам необхідно видалити непотрібні «віруси – результати». А з перших літер очікуваних слів – результатів необхідно скласти ключове слово.

Учні зачитують очікувані результати

Епіграф уроку: Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

Чи пісня й думка кволі?

Леся Українка

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Життя і творчість Лесі Українки. Міні – доповіді учнів про поетесу.

Готуючись до сьогоднішнього уроку, кожна група одержала випереджувальні завдання: підготувати повідомлення про певний період життя Лесі Українки.

Тож надаємо слово учасникам першої групи

І група

Повідомлення 1. Родина. Що ж означала для Лесі родина?

Леся Українка (літературний псевдонім Лариси Петрівни Косач – Квітки ) народилася 25 лютого 1871 року в місті Звягелі (тепер Новгород – Волинський Житомирської області) у дворянській родині. Її батько Петро Антонович Косач був юристом.

Ольга Драгоманова – Косач – мати Лесі Українки – уродженка Полтавщини, була жінкою особливою. Перша в Україні жінка – журналістка, перша жінка – академік, вона писала поезію, прозові твори, драми, критичні статті. Справжня патріотка, високо ерудована особистість, людина принципова і здатна на самопожертву – такою була мати Косачів, що прибраним ім'ям (Олена Пчілка) підкреслила ще одну прикметну рису своєї вдачі – працьовитість. Ця риса стала чеснотою усіх її шести дітей (двох синів та чотирьох дочок), особливо Лесі. Приклад матері був найбільшим виховним стимулом.

Дві тітки Лесі були революціонерками. Дядько, Михайло Петрович Драгоманов – прогресивний діяч у галузі науки і культури. Друзями сім'ї були композитор Микола Лисенко, письменник Михайло Старицький.

Отже, виховувалась майбутня письменниця серед волелюбно настроєних людей – гуманістів, патріотів своєї вітчизни.

Повідомлення 2. Дитинство.

Переведення Петра Косача по службі зробило постійним місцем проживання родини село Колодяжне неподалік міста Ковеля. Саме там минули дитинство і юність Лесі. Чарівна природа Волині, атмосфера доброзичливості й любові, що панувала в сім'ї, національне виховання – ось основні чинники формування характеру майбутньої письменниці.

Леся була другою дитиною в сім'ї. До 13 років вона була нерозлучною зі старшим братом Михайлом за що їх жартома називали спільним ім'ям – «Мишолосіє». Так одним іменем називали їх за нерозлучність, спільність інтересів і повне взаєморозуміння. Ці почуття брат і сестра плекали упродовж усього життя.

З раннього дитинства Леся любила музику, захоплювалась грою на фортепіано. Перешкодою в досконалому опануванні музичним мистецтвом стала застуда. З десятирічного віку Леся почала важко хворіти. Туберкульоз уразив спочатку кістки, потім легені, а наостанку – нирки. Хвороба закрила дівчинці двері до школи, перешкодила повноцінному спілкуванню з улюбленим другом – піаніно.

Найулюбленішими книжками Михайла та Лесі були «Кобзар» Тараса Шевченка, оповідання Марка Вовчка, байки Л.Глібова, твори Гоголя. Захоплювалися діти казками, легендами, творами Пушкіна, Салтикова – Щедріна.

Малі Косачі дружили з бідняцькими дітьми, бо батьки хотіли, щоб їхні діти зрозуміли, що рідний народ – це трудящий люд, щоб вони передусім навчилися шанувати свій народ, навчилися його звичаїв і мови. Леся любила народні гуляння, пісні, повір'я, носила національний костюм.

ІІ група

Повідомлення 3. Перші поетичні спроби. Літературна діяльність.

У 1878 році батька письменниці перевели на роботу до Луцька, куди в 1879 році переїхала вся родина. Лесі виповнилося 9 років, коли вона написала свій перший вірш, який присвятила засланій у Сибір тітці - батьковій сестрі. З тринадцяти років Леся по – справжньому стала до літературної роботи. Її поезії друкувалися в Галичині.

За ініціативою передової молоді, М.Старицького та М.Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда». Леся Українка як один із керівників цього гуртка дуже багато зробила в справі організації перекладів творів світової літератури українською мовою.

У 19 років для своєї молодшої сестри Леся написала підручник «Стародавня історія східних народів».

Одночасно з віршами Леся Українка писала й оповідання, публіцистичні та літературознавчі праці, а також драматичні твори, які вона писала з особливим талантом.

У 1893 році у Львові за допомогою І.Франка виходить перша збірка віршів письменниці – «На крилах пісень».

З середини 90 – х років Леся Українка зближується з членами таємних марксистських гуртків, починає вивчати марксизм, що позначилося на віршах її другої збірки – «Думи і мрії», яка вийшла 1899 року у Львові.

У 1902 році у Чернівцях виходить третя збірка поезій поетеси «Відгуки»

ІІІ група

Повідомлення 4. Боротьба з хворобою.

У 1883 році Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано (дівчинка мала неабиякі музикальні здібності). З цього часу назавжди скінчилося Лесине навчання з учителями, вона самотужки здобувала освіту – джерелом знань для неї були книжки і саме життя.

Пізніше в Берліні Лесі прооперували ногу, а туберкульоз прокинувся в легенях, а потім у нирках. Але в боротьбі з хворобою Леся настільки загартувалася, що самостійно вивчила мови – французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латину.

Стан здоров'я письменниці погіршився, і вона їздить на лікування в Грузію і Єгипет. Та незважаючи на важкий фізичний стан, перемагаючи біль силою свого духу, Леся Українка саме в останні 4 – 5 передсмертних років створила такі геніальні твори, як «Лісова пісня», «Камінний господар», «Оргія», «Триптих».

Це була титанічного духу жінка, донька Прометея…

(Останнє фото поетеси.)

Це фото Лесі Українки, уже смертельно хворої. Але ми бачимо той же мудрий, пророчий, добрий, хоч і засмучений погляд, чисте, ясне чоло…

ІV група

Повідомлення 5. Останні роки життя. Вшанування пам'яті

Вірним побратимом, другом, чоловіком став відомий український фольклорист Климентій Васильович Квітка, з яким вона одружилася у 1908 році. Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Невблаганно прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкі страждання, вона знаходила силу працювати. На Кавказі вона все частіше згадувала волинське дитинство, перед нею поставали картини задумливої поліської краси. Так виникла «Лісова пісня», яка була написана за кілька днів тяжкохворою поетесою.

Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

Їй присвячено художній фільм М.Мащенка «Іду до тебе» (1972) за сценарієм І.Драча, науково-популярні картини «Леся Українка» (1957), «Леся Українка» (1969), документальну стрічку «Леся Українка» (1971). Найвідоміші екранізації її творів — «Лісова пісня» (1961) В.Івченка та «Лісова пісня. Мавка» (1980) Ю.Іллєнка, «Спокуса Дон Жуана» (1985) В.Левіна, телевізійна вистава «Оргія» (1991).

У багатьох містах України і за її межами є музеї Лесі Українки та побудовано пам’ятники. Музей Лесі Українки у Києві, Колодяжному, Новограді-Волинському, Сурамі, Ялті. У цьому році у лютому місяці все прогресивне людство урочисто відзначило 140-річчя з дня народження Лесі Українки^.

Використання образу Лесі Українки

Банкнота 2001 року номіналом 200 гривень

Банкнота 2007 року номіналом 200 гривень

Премія імені Лесі Українки з 1972року за кращий твір для дітей. Площі, вулиці, театри, виші, установи, підприємства носять ім'я Лесі Українки. Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки.

Презентація «Вшанування пам'яті Лесі Українки»

Презентація «Наречена іменем своєї землі»

2. Гра «Так – Ні» (учні підносять картки з написами «Так – Ні»

· Леся Українка – це псевдонім Л.П. Косач. (Так )

· Уроки гри на фортепіано Леся брала в М. Лисенка. (Так )

· Леся в дитинстві не дружила з ровесниками. (Ні)

· Перша збірка називалася «На крилах пісень». (Так )

· Леся Українка писала лише вірші. (Ні)

· У сім'ї Косачів було 6 дітей. (Так )

· І.Франко був другом родини Косачів. (Так )

· С. Мержинський був чоловіком Лесі Українки. (Ні)

· Леся Українка перекладала твори європейської літератури українською мовою. (Так )

· Леся Українка не була в Єгипті. (Ні)

· Поховано поетесу в Грузії. (Ні)

3. Складіть «Доміно» - «Життєдіяльність Лесі Українки»

(Леся Українка – письменниця – фольклорист – музикант – мовознавець – здібності у малюванні – авторка навчальної літератури – перекладач – керівник гуртка «Плеяда» - автор публіцистичних праць – драматург – агітатор за боротьбу проти капіталізму).

4. Поетичні перлини Лесі Українки.

Учитель (тихо звучить музика П.І.Чайковського «Вальс квітів»

Поезіє, журо і віро!

Допоки слово буде жить,

Твоєї істинності міра:

Людино, що тобі болить?

Б.Бунчук

Наступний етап нашого сьогоднішнього уроку я почну з того, що запалю свічку.

Хай палає свічка. Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово Лесине, зорій між нас.

Поезія – це той вогник людських почуттів і думок, який запалював душі інших людей. Запрошую вас до царства мудрого й красивого, правдивого й чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова Лесі Українки. Про ліричні твори поетеси ми поговоримо саме зараз.

Прочитавши першу поетичну збірку Лесі Українки «На крилах пісень», Микола Євшан писав: «Це талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності… «Крила пісні» для Лесі Українки – це не поетична фраза, а потреба душі…».

Вірші Лесі Українки підкуповують справжнім ліризмом, непідробною щирістю, мелодійністю слова, громадянським пафосом. Поетеса захоплює нас незламною силою духу, адже перемагаючи постійний біль, вона мужньо вела «тридцятилітню війну» з невиліковною хворобою і творила оптимістичні вірші:

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

Чи пісня й думка кволі?

Леся Українка неодноразово висвітлювала у своїй творчості тему гармонійної єдності людини і природи, що яскраво розкрита у поезіях: «Ви щасливі, пречистії зорі…», «Хотіла б я піснею стати», «Стояла я і слухала весну», «Давня весна» та інші.

З першими двома поезіями ми сьогодні і познайомимося.

1900 рік… Леся Українка написала вірш «Ви щасливі, пречистії зорі…», який увійшов до циклу «Хвилини». Зображуючи картину небесної краси, виділяючи на тлі лагідних небес палкі, огнисті зорі, авторка передає розгортання особистих почуттів.

У поетеси чимало творів, де згадуються зорі. Є навіть цикл «Зоряне небо». Небо – це вічна загадка людства, воно завжди притягує увагу мрійників, а надто поетів. Це одвічний символ безмежності, вічності.

5. Ідейно – художній аналіз поезії Лесі Українки «Ви щасливі, пречистії зорі…»

5.1. Слухаємо поезію «Ви щасливі, пречистії зорі…» в аудіозаписі.

5. 2. Бесіда за запитаннями:

· Яке враження справив на вас вірш?

· Яку картину уявили ви, прослухавши цю поезію?

· Яка тема поезії? ( відтворення мрії поетеси – стати зорею, зіркою).

· Яка головна думка поезії? (оптимізм, воля, цілеспрямованість допомагають поетесі долати власну хворобу, життєві труднощі).

· Заповніть схему епітетами, якими поетеса характеризує зорі

· Чому лірична героїня заздрить зорям?

· Чи може бути такою людина?

· Який це вид лірики?

· Які художні засоби використано у вірші?

(епітети: «щасливі, пречистії зорі», «високі зорі», «холодні, ясні, тверді зорі»; порівняння: «зорі, наче з кришталю»; повтори: «ви щасливі…», «я б…», «…зорі».

5.3 Прийом «Загадкове число»

Поміркуйте і скажіть, яке значення в житті Лесі Українки мають ці числа?

25;

10;

1883;

1871;

1893;

19;

1913.

6. Запитання учням:

- Скажіть, будь ласка, як Леся Українка ставилася до музики, до пісень? (відповіді учнів)

6.1. Слово вчителя.

Пісня! Як багато вона важить у житті людини! У ній – минуле, сучасне і майбутнє. У ній найповніше виявилася душа народу. Українська пісня ніколи не відривалася від життя. Воно завжди було її джерелом і об’єктом відображення. Народна пісенність як дзеркало життя і поглядів трудящих відзначається винятковою вірністю, бо вона вивірена багатим досвідом поколінь, відшліфована впродовж віків найталановитішими представниками народу, облагороджена чистим народним сумлінням. Саме в цьому - секрет її невмирущої поетичної краси і загальнонародного звучання.

Отже, сьогодні ми дізнаємося ще й про те, чому лірична героїня поезії Лесі Українки виявила бажання стати піснею.

«У чужій душі – мов серед ночі», - стверджує прислів’я. Але справжня майстерність якраз і виявляється у тому, що твір митця дає змогу читачеві не тільки зазирнути в поетову душу, а й побачити відбиток чогось свого, потаємного, проте близького всьому людству. А відтак читач краще пізнає самого себе.

6. 2. Виразне читання поезії «Хотіла б я піснею стати».

6. 3. Запитання і завдання:

Який настрій викликає поезія?
Якою є тема твору? (бажання ліричної героїні вірша стати піснею, яка була б відомою в усьому світі).
Яка ідея вірша? (возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя).
Яка основна думка поезії? (пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі)
Чому поетеса, на вашу думку, прагнула стати піснею? (щоб вільно по світу літати, щоб вітер розносив луну, щоб аж під яснії зорі полинути співом дзвінким, упасти на хвилі прозорі, буяти над морем хибким)

6. 4. Прослуховування в аудіозаписі вірша.

6. 5. Практичне опрацювання матеріалу

І група

Які художні засоби використовує поетеса? Визначте їхню роль у розкритті основної думки.

(епітети: «ясна хвилина», «ясні зорі», «спів дзвінкий», «хвилі прозорі», «море хибне», «щастя таємне»; метафори:»вітер розносив луну», «полинути співом», «упасти на хвилі», «лунали мрії»; порівняння: «ясніші, ніж зорі яснії»; «гучніші, ніж море гучне»; повтори: «ясніші…яснії», «гучніше…гучне», «мої…», «моє…».

ІІ група «Асоціативний кущ»

Створіть асоціативний кущ до слова пісня

ІІІ група

Доведіть, що лірична героїня – яскрава особистість. Назвіть риси її характеру.

ІV група.

Спробуйте передати барвами, якою ви уявляєте пісню ліричної героїні.

(Учні звітують про виконане завдання)

V. Узагальнення і систематизація знань учнів.

1. Тестові завдання. Тести за творчістю Лесі Українки.

1.Справжнє ім'я Лесі Українки:

а) Марія Олександрівна Вілінська;

б) Наталія Іванівна Кобринська;

в) Лариса Петрівна Косач.

2. Лариса Косач здобувала освіту:

а) у Київському університеті;

б) у Петербурзі;

в) вдома.

3. Уперше поезії Лесі Українки були опубліковані в журналі:

а) “Літературно-науковий вісник”;

б) “Житіє і слово”;

в) “Зоря”.

4. Леся Українка була членом гуртка:

а) “Плеяда”;

б) “Київська громада”;

в) “Жіноча громада”.

5. Леся Українка народилася:

а) у с.Колодяжному;

б) у м.Звягелі;

в) у м.Гура-Гумора.

6. Літературний псевдонім матері Лесі Українки:

а) Ганна Барвінок;

б) Олена Пчілка;

в) Дніпрова Чайка

7. Як називалася, де й коли вийшла перша поетична збірка Лесі Українки?

а) “Подорож до моря”;

б) “На крилах пісень”;

в) “З вершин і низин”;

8. де:

а) у Львові;

б) Чернівцях;

в) Києві;

9. коли:

а) в 1884;

б) у 1891;

в) у 1893.

10. Леся Українка виявила бажання стати:

а) легендою;

б) піснею;

в) казкою;

11. “Від часу Шевченкового ”Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої, хворої дівчини”, - писав:

а) М.Коцюбинський;

б) І. Франко;

в) О. Маковей.

12. Спів поетеси під зорями буде:

а) дзвінким;

б) гучним;

в) знайомим.

VІ. Рефлексія. За допомогою методу «Мікрофон» закінчити речення:

Продовжте речення:

« На уроці я навчився…»,
«Я дізналася , що…»,
«Мені сподобалося…»,
«Мої очікування…».
Що було цікавого на уроці?

Чи поділитесь ви з батьками своїми враженнями від уроку?
Пригадайте поставлену мету на початку уроку. Чи досягли ми її?

Урок пройшов
Недаремно	Результативно	Творчо	Ідеально
Змістовно	Звичайно	Активно	Повільно
Корисно	Дохідливо	Нецікаво	Цікаво
Без нудьги	Миттєво	Ефективно	Емоційно
Геніально	Збентежено	Непередбачено	Душевно

Я працював ( - ла)
Із задоволенням	Із запалом	Завзято	Досконало
Енергійно	Дружно	Плідно	Старанно
Творчо	Активно	Відповідально	Зворушливо
Достойно	Доброзичливо	Погано	Без ініціативи
Повільно	Незадовільно	Мені було байдуже	Я заздрив товаришам, які гарно відповідали

Домашнє завдання. Обов’язкове: Вивчити поезію «Хотіла б я піснею стати» напам'ять. Скласти 5 питань до біографії Лесі Українки.

За бажанням: намалювати ілюстрації до вивчених віршів (на вибір)

Оцінювання

Заключне слово вчителя (на фоні музики)

А тепер підрахуйте свої зірочки, щоби визначити найяскравішого, найрозумнішого на уроці. Візьміть свої зірочки і підніміть їх угору. Утворимо своє зоряне небо, приєднаємося до зоряного шляху. Подивіться, як вони яскраво палахкотять.

Ось вже б'є Годинник Часу,

Час настав прощатися.

Дуже прошу, вас шановні,

У своїх палких серденьках

Залишити назавжди

Хоч краплинку дивини.

І та зірочка – зірничка

Буде вам світити вічно.

Дякую за урок. Кажуть люди: кожна падаюча зірка приносить людині щастя. Тож нехай ваше життя буде вічним зорепадом.

Мої нагороди

ukrainian — Sun, 11 Jan 2015 15:59:35 GMT

Методична робота2

ukrainian — Sat, 29 Nov 2014 17:45:59 GMT

Тема: Т.Г. Шевченко. «Мені однаково, чи буду». ( З циклу «В казематі»). Поняття про філософську лірику, силабо-тонічне віршування.

Мета: опрацювання ідейно-художнього змісту програмової поезії, яка належить до циклу «В казематі», ознайомити школярів з поняттями про філософську лірику та силабо-тонічне віршування; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення, увагу, спостережливість, уміння коментувати основні моменти, ідеї поезії Т. Шевченка, висловлювати власні міркування; виховувати любов до рідного краю, народу; співчуття до простих, знедолених селян-кріпаків; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, його збірка «Кобзар», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.Експрес-опитування (технологія «Незакінчене речення»)

- «Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме…», - так Т. Шевченка охарактеризував… (Його батько).

- Тарас Григорович дуже часто називав своєю батьківщиною село… (Кирилівку).

- Якого року батько віддав Тарасика в науку до дяка? (1822)

- Посада, на якій перебував майбутній поет у пана Енгельгардта? (Служник-козачок)

- Здібності, що були виявлені у Тараса Шевченка ще з дитинства? (До малярства)

- Земляк-художник, який познайомив Тараса Григоровича з видатними діячами російської й української культур. (І. Сошенко).

- Спільними зусиллями митців… Шевченко був викуплений з кріпацтва. (К. Брюлова, В. Григоровича, О. Венеціанова, В. Жуковського, Є. Гребінки).

- У1840 р. Т. Шевченко надрукував поетичну збірку… («Кобзар»).

- М. Костомаров загітував Тараса Григоровича вступити до таємної політичної організації - …(Кирило-Мефодіївського братства).

- Серія картин, які видав Т. Шевченко на власні кошти після завершення навчання в Академії…(«Живописна Україна»).

- Поета взяли художником у наукову експедицію для вивчення й опису…(Аральського моря).

- Рада… надала Шевченкові звання… (Академії мистецтв, академіка – гравера).

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Міні-дискусія (метод 2Прес»)

Вмотивуйте, аргументуйте або спростуйте тезу «Дитинство Т. Г. Шевченка було щасливим».

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.Вступне слово вчителя.

Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця не пізнаним. А чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи. Такою самою мірою, як і згадка його генія, хвилює нас його життєвий шлях і творчість.

Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. До таких творів належить вірш «Мені однаково, чи буду…».

2. Ідейно-художній аналіз поезії Т. Шевченка «Мені однаково чи буду…»

2.1. Виразне читання вірша.

2.2. Історія написання поезії.

Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію «Мені однаково, чи буду…», тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинили появу вірша «Мені однаково, чи буду…». Дана поезія написана під час перебування письменником в казематі у 1847р.

2.3. Тема: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості й незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.

2.4. Ідея: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.

2.5. Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частини страждань уярмленого народу.

2.6. Жанр: філософська лірика з патріотичним пафосом.

2.7. Композиція.

Вірш можна поділити на дві частини: 18 рядків – перша частина, 5 рядків – друга.

Побудований твір на протиставленні, функцією зв’язку й протиставлення між частинами наділений сполучник та.

2.8. Зміст поезії.

Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. Але особисті страждання не лякають його. Митцеві й не страшно бути забутим людьми. Трагічне його невільницьке й сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. Її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет.

У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять із їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави:

Як Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять

Ось що для Шевченка Є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині –

Однаковісінько мені.

Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні». Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі: «На нашій – не своїй землі». Та перед цими рядками є й інші: «На нашій славній Україні». З одного боку, Україна славна і наша. А з іншого – все таки, «не своя», бо невільна, сама собі не належить. Саме в цьому парадоксі і міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але наразі відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й «малого сліду».

Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що «малого сліду не полише на Україні і що його «не пом’яне батько з сином». Ці запевнення поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, - все для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені.

У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість у час її оновлення та відродження. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду…» зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.

2.9. Опрацювання ідейного змісту твору. Бесіда за питаннями:

- Яким настроєм пройнята поезія?

- Над чим Т. Шевченко розмірковував у творі?

- Про що свідчить початок вірша?

- Чому поет хвилюється про долю України?

- Через що Т. Шевченку байдуже стосовно до того, чи будуть про нього згадувати, чи забудуть?

- Про що поет згадує, живучи в неволі?

- Яким чином дана поезія пов’язана з життям письменника?

- Як Т. Шевченко характеризує Україну? (На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі).

- Що таке молитва? Чому Т. Шевченко хоче, щоб молодь не забувала тих, хто загинув заради волі, щасливого життя на Україні, і молилася за неї?

- Що свідчить про небайдуже ставлення поета щодо подальшої долі рідного краю?

- Хто і як окрав рідну землю? Як їх називає письменник.

- Чим закінчується поезія? Яким чином змінюється настрій ліричного героя?

- До чого закликає письменник у цій поезії?

- Чи виконав наш народ заповіт Т. Шевченка? Відповідь вмотивуйте.

- Чи схвилювала вас дана поезія?

3.10. Завдання. Застосовуючи фактичний матеріал поезій, заповніть таблицю:

Т. Шевченку

байдуже

Не однаково

Чи буде жити на Україні,

Чи хто згадає про нього, чи забуде,

Чи буде син молитись за Україну,

В неволі, плачучи, умре

Як Україну злії люди присплять,

Лукаві присплять рідний край,

В огні Україну, окраденую, збудять,

Чи буде молитися син за долю рідного краю

Теорія літератури.

3.1.Види ліричних творів.

Залежно від змісту ліричні твори умовно поділяються на такі види: громадянська, філософська, пейзажна та інтимна лірика:

а) громадянська лірика – поезія, в якій виражені думки і почуття, викликані суспільно-політичними тогочасними явищами;

б) інтимна, або особиста, лірика – твір, де настрої поета викликані його спогадами про рідний край;

в) пейзажна лірика – твір, у якому передані настрої ліричного героя, викликані спогляданнями природи;

г) філософська лірика – поезія, в якій виражаються думки і почуття, викликані складними роздумами над проблемами буття.

3.2. Силабо-тонічна система (від гр..sillabe – склад,tonos- наголос) – система віршування, яка визначається кількістю складів, числом наголосів та їх розміщенням у віршованому рядку.

3.2.1. Рима (від гр. rhythmos – співмірність) – повтор звуків, які пов’язують закінчення двох або більше рядків (наприклад, «грози-морози», «гірлянди-троянди» тощо) співзвучність у кінці рядків, композиційно-звуковий повтор у кінці двох або кількох рядків.

Основною особливістю віршованих творів, що відрізняє їх від прозових, є ритмічність, або віршовий ритм, який досягається правильним чергуванням наголошених і ненаголошених складів, а також співзвучним закінченням рядків (римою) завдяки цьому ритмічно організована мова стає милодійною, емоційною й виразнішою. Ритмічну будову вірша або віршів того чи іншого поета називають ритмікою, або ритмомелодикою.

Важливу роль у створенні ритму відіграє рима. За місцем наголосів у слова, що римуються, розрізняють рими:

Чоловічі (наголос на останньому складі: на чужині – мені);
жіночі (наголос на передостанньому складі6 могилі – милій);
Дактилічні ( наголос на третьому складі з кінця ясенький – тихесенький);
Внутрішнє римування (в середині рядка: поховайте та вставайте).

3.2.2.За характером розташування рим у віршованому творі виділяють:

- суміжні римуються перший і другий рядок та третій з четвертим (аабб);

- перехресне римування, коли перший рядок римується з третім, а другий – з четвертим (абаб);

- кільцеве римування: римуються перший рядок з четвертим, а другий – з третім(абба).

3.2.3. Наголошені й ненаголошені склади у віршах розподіляються по-різному. Наголоси здебільшого падають на один з двох або трьох складів. Тому кожний рядок вірша можна поділити на стопи.

Стопа – це повторювана у вірші група складів, до якої входять один наголошений склад і один або два ненаголошені. Стопи бувають двоскладові й трискладові.

Двоскладові стопи:

Хорей – з наголосом на першому складі

Ямб – з наголосом на другому складі

Трискладові:

Анапест – з наголосом на останньому

Амфібрахій – з наголосом на другому складі – наголошений серед ненаголошених – у стопі

Дактиль – з наголосом на першому складі

Залежно від характеру стоп та їх кількості в рядку визначається віршовий розмір того чи іншого твору.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Опрацювання тестових завдань.

1.Поетові байдуже, де він:

а) буде жити; б) зможе оселитися; в) перебуватиме в ув’язненні;

г) писатиме власні твори.

2. Розмірковуючи над власною долею, Т. Шевченку «однаковісінько», чи його:

а)шануватимуть в суспільстві; б) хто згадає або забуде;

в) вважатимуть за революціонера; г) твори будуть мати популярність.

3. Поет виріс у неволі:

а) на Аралі; б) в Петербурзі; в) між чужими;

г) про що він говорить з неабиякою гордістю.

4. Помираючи, Т. Шевченко прагне все:

а) із собою забрати4 б) залишити у спадок рідному народові;

в) своє майно знищити; г) ним написане вивезти за кордон.

5. Україну поет називає:

а) приниженою; б) щасливою; в) знесиленою; г) славною.

6.Т. Шевченко хотів, щоб батько з сином:

а) молились за Вкраїну; б) захищали рідний край від ворогів;

в) оберігали традиції українців; г) допомагали знедоленим.

7. Поетові не байдуже, як Україну «присплять люди»:

а) ледачі; б) незграбні; в) злі; г) хитрі та улесливі.

8. Рядок, яким закінчується поезія:

а) «Мені однаково, чи буду»; б) «Однаковісінько мені»;

в) «Та не однаково мені»; г) «Ох, не однаково мені».

9. Про кого поет у творі зазначає: «його замучили колись»»?

а) Самого себе; б) одного з видатних історичних осіб;

в) борця за щасливе життя; г) в’язня Сибіру.

10. За жанровою спрямованістю «Мені однаково, чи буду» Т. Шевченка – лірика:

а) філософська; б) пейзажна; в)інтимна; г) громадянська.

11. Особливість римування у творі «Мені однаково, чи буду»:

а) вільне; б) перехресне; в) кільцеве; г) суміжне.

12. Осмислюючи зміст поезії «Мені однаково, чи буду», з повним правом її можна назвати:

а) дипломатичною угодою з майбутнім; б) ораторською промовою;

в) полілогом; г) зверненням-попередженням.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках.

Картка №1

1.Що мав на увазі Т. Шевченко, зазначаючи у творі: «На нашій – не своїй землі»? Свої міркування обґрунтуйте.

2. Яким чином, на вашу думку, дана поезія пов’язана з біографією письменника? Наведіть переконливі приклади.

3. Твір «Мені однаково, чи буду» поет пише під час свого перебування:

а) у Петербурзі; б) на службі у пана Енгельгардта;

в) в казематі; г) на солдатчині.

Картка №2

1.Дослідіть, чому поет називає Україну славною? Чи пишається він, на ваш погляд, її історичним минулим? Відповідь вмотивуйте.

2. Що зумовило поета під час перебування в казематі написати даний твір? Чи було це закономірним? Особисту думку аргументуйте.

3. Поезія «Мені однаково,чи буду» Т. Шевченко написав у:

а) 1951р.; б) 1847 р.; в) 1899 р.; г) 1927 р.

Картка №3

1.Доведіть, що Т. Шевченко не був байдужим до важкого становища, життя народу на Україні? Відповідаючи, наведіть переконливі факти з біографії письменника та історії.

2. Як ви вважаєте, яким чином поет свою недолю пов’язує зі стражданням уярмленого народу? Свої міркування обґрунтуйте.

3. Люди, які Україну «присплять», у творі названі:

а) лихими; б) лукавими; в) жорстокими; г) щирими.

VІ. Підсумок уроку.

VІІ. Оголошення результатів діяльності.

VІІІ. Домашнє завдання.

Ідейно-художній аналіз поезії Т. Шевченка «Минають дні, минають ночі».

Для батьків

ukrainian — Sun, 23 Nov 2014 17:31:37 GMT

Заповіді батькам

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайтевід неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколи не навчайте тому,у чому самі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів – до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

ЯК ВИХОВАТИ ДОБРУ ДИТИНУ

Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра.

1.Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.

2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування особистості.

3.Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго,на формування правильних моральних оцінок.

4.Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.

5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.

6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації самостійного морального вибору.

9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.

10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.

11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.

12.Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.

13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов’язками.

14. Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.

15.Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.

Робота з учнями

ukrainian — Sun, 23 Nov 2014 11:06:20 GMT

Пам’ятка
Правила написання творів

1.   Зрозумій та розкрий тему, визнач її межі.
2.   Підпорядкуй свій твір певній меті (головній думці).
3.   Збери необхідний матеріал.
4.   Систематизуй зібраний матеріал.
5.   Побудуй твір у   певній композиційній послідовності.
6.   Правильно та чітко висловлюй   свої думки.
7.   Виправляй, перероблюй, покращуй написане.

Методична робота

ukrainian — Sun, 23 Nov 2014 10:48:51 GMT

Тема: Т. Шевченко. «Минають дні, минають ночі».

Мета: поглибити знання про творчу діяльність великого митця, зосереджуючи увагу на ідейно-художньому аналізі поезії «Минають дні, минають ночі», пов’язати даний твір з життям Т. Шевченка; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення, вміння грамотно висловлювати власні міркування, почуття, спостереження; коментувати основні мотиви, ідею поезії, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові,пошани до творчості Кобзаря, народної культури, традицій, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, тексти творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання,картки).

ХІД УРОКУ:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Літературна вікторина «Пізнай поезію Т. Шевченка».

Вже не три дні, не три ночі Не вертаються три брати,

Б’ється наш Трясило По світу блукають,

Од Лимана до Трубайла А три шляхи широкії

Трупом поле крилось. Терном заростають.

(«Тарасова ніч») («Ой три шляхи широкії»)

Сидить козак на тім боці, Прилітайте ж, мої любі,

Грає синє мор. Тихими речами

Думав, доля зустрінеться – Привітаю вас, як діток,

Спіткалося горе. І заплачу з вами.

(«Думка») («Думи мої, думи мої»)

Було колись добре жити Та не однаково мені,

На тій Україні… Як Україну злії люди

А згадаймо! Може серце Її, окраденую, збудять…

Хоч трохи спочине. Ох, не однаково мені.

(«Іван Підкова») («Мені однаково, чи буду»)

Доле, де ти? Доле,де ти? І не спом’яне батько з сином,

Нема ніякої… Не скаже синові: «Молись.

Коли доброї жаль,боже, Молись, сину, за Вкраїну

То дай злої, злої! Його замучили колись.

(«Минають дні, минають ночі») («Мені однаково, чи буду»)

Покинули стару матір. Поховайте та вставайте,

Той жінку покинув, Кайдани порвіте

А той сестру. А найменший – І вражою злою кров’ю

Молоду дівчину. Волю окропіте.

(«Ой три шляхи широкії») («Заповіт»)

Не дай спати ходячому, Прилітайте, сизокрилі

Серцем замирати Мої голуб’ята,

І гнилою колодою Із-за Дніпра широкого

По світу валятись. У степ погуляти.

(«Минають дні, минають ночі») («Думи мої, думи мої»)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

ІІІ. Оголошення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Засвоєння знань і формування вмінь.

1.Вступне слово вчителя.

Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. Поет все знав, все відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього.

Роздумуючи над минулим і майбутнім свого народу, Т. Шевченко не одноразово порушує питання: а для чого жив людина, в чому суть людського життя? Як боляче було дивитись поетові на підневільне тяжке життя свого народу, але ще гірше було бачити його покірність. Поет прагне розбудити свій народ від тяжкого сну, запалити в ньому іскру протесту, ненависті до жорстокої дійсності. Про це і йдеться мова в поезії Т. Шевченка «Минають дні, минають ночі», з якою зараз ознайомитеся.

2. Ідейно-художній аналіз твору Т. Шевченка «Минають дні, минають ночі» (В казематі,1847).

2.1. Виразне читання поезії.

2.2. Вставка.

ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ ПОЕЗІЇ

Навесні 1845 року Тарас Шевченко закінчив Академію мистецтв і поїхав на Україну, за якою так затужив. Але побачені в рідному краї жахливі картини соціальної несправедливості, розгнузданої панської сваволі глибоко вразили серце поета.

Як жити, щоб якнайбільше принести користі своєму народові, щоб допомогти йому вирватися на волю?

Свої роздуми над смислом людського життя поет вилив у вірші «Минають дні, минають ночі» (1845).

Даний твір уміщений у збірку «Три літа». Цей вірш поет написав у В’юниці 21 грудня 1845 р. за чотири дні до створення «Заповіту».

Поезія привабила багатьох композиторів. Музику до неї писали М. Лисенко, С. Воробкевич, В. Заремба.

2.3. Тема: роздуми поета над важкою долею своєю і пригнобленого люду.

2.4. Ідея: засудження пасивності народу, який «спить на волі» і не прагне позбавити себе кайданів.

2.5. Основна думка: Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі.

2.6. Жанр: громадянська лірика.

2.7. Обговорення змісту поезії. Бесіда за питаннями:

- Про що свідчить початок поезії.

- Яким ви уявляєте ліричного героя твору? (… Гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь)

- Як за допомогою опису природи поет намагається відтворити внутрішній стан героя поезії?

-Через що герой твору не може визначитися: чи він живе, чи доживає?

- З якою метою ліричний герой вірша звертається до своєї долі.

- Чому пасивність, на думку Шевченка, - основний ворог у житті людини?

- Через що поет порівнює бездіяльну людину з гнилою колодою?

- Прокоментуйте рядки: «… дай жити, серцем жити і людей любити».

- Якою, на думку Тараса Григоровича, є неволя? (Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, і спати на волі).

- Чому життя у неволі Т. Шевченко ототожнює зі смертю?

- З якою метою митець повсякчас звертається до своєї долі?

- Про що свідчить закінчення поезії?

- Чому ліричний герой, звертаючись до Бога, просить у нього дати йому якщо не доброї долі, то хоч злої?

2.8. Міні-дискусія. Обговорення питань.

- Хто є творцем долі людської? Вона залежить від самої людини, її оточення чи від обставин? Відповідь вмотивуйте.

- В чому полягає ваше призначення у світі?

2.9. Художні особливості твору.

Метафори: «шелестить листя», «заснули думи», «серце спить», «гаснуть очі».

Риторичне запитання: «Доле, де ти?»

Повтори: «Доле, де ти?», «… дай злої, злої», «Жити, серцем жити», «…спати, спати», «Коли доброї – жаль, боже».

Риторичні оклики: «То дай злої, злої! І світ запалити!», «Немає ніякої!», «Чи жив, чи загинув!».

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Тестове опитування за твором «Минають дні, минають ночі» Т. Шевченка.

1.Ліричний герой поезії прагне жити:

а) виключно для себе; б) серцем і любити народ; в) у спокої;

г) у гармонії з природою.

2. Віршовий розмір поезії:

а) ямб; б) хорей; в) амфібрахій; г) дактиль.

3. У поезії Т. Шевченко звертається до:

а) своєї долі; б) гнобителів народу;

в) тих, хто прагне прожити життя у спокої; г) України.

4. Найстрашніше для героя твору:

а) бути всіма проклятим; б) зрада; в) смерть у неволі;

г) зневажливе ставлення до вітчизняної культури.

5. Чим хоче жити поет?

а) Думками; б) серцем; в) почуттями; г) сподіваннями і враженнями.

6. Дана поезія написана у В’юниці:

а) 21.12.1845р.; б) 12.04.1854р.; в) 12.12.1847р.; г) 15.02.1842р.

7. За жанровою спрямованістю цей вірш належить до лірики:

а) філософської; б) громадянської; в) інтимної; г) пейзажної.

8. Пора року зазначена у творі:

а) закінчення літа; б) початок осені; в) середина весни; г) пізня осінь.

9. Визначте римування поезії:

а) кільцеве; б) паралельне; в) білий; г) суміжне (перехресне).

10. Закінчення поезії:

а) оптимістичне; б) песимістичне; в)Свідчить про байдуже ставлення героя до свого призначення у суспільстві; г) не дає можливості визначити прагнення героя.

11. Людську пасивність ліричний герой порівнює з:

а) потонулим кораблем; б) пожовклим листям; в) гнилою колодою;

г) міцним сном.

12. Поет прагне жити:

а) активно; б) серцем; в) розумом; г) емоціями.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках.

Картка №1

Що необхідно, на думку поета, зробити народові для покращення свого життя. Висловлюючись, посилайтеся на зміст твору.
2. Як ви вважаєте, чому доля поневоленого люду не була байдужою для письменника? Яким чином даний твір змушує кожного осмислити своє призначення в житті?
Визначте художні засоби в уривку з твору: Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить…

а)метонімія, епітет; б) порівняння, тавтологія;

в) метафора, епітет; г) тавтологія, метафора.

Картка №2

Дослідіть, яким настроєм пройнятий твір. Чи змінюється він упродовж поезії? Свої спостереження вмотивуйте.
2. Чому, на ваш погляд, Т. Шевченко у творі життя гнобленого народу порівнює зі сном? Чи вважає він його щасливим? Відповідь аргументуйте.
Наприкінці твору ліричний герой звертається до:

а) всіх поневолених; б) самотніх; в) тих, хто вірить у перемогу добра над злом; г) долі.

Картка №3

Якої, на вашу думку, хоче долі поет для свого народу? Свої міркування доведіть.
Обгрунтуйте рядки поезії: Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь.
Про свого героя поезії Т. Шевченко зазначає, що він:

а) прагне здобути влади над іншими;

б) насолоджується красою осінньої природи;

в) живе у своє задоволення; г) блукає по світу.

VІ. Підсумок уроку.

У поезії «Минають дні, минають ночі…» звучить мотив осуду людей, які задовольняються своїм підневільним становищем у тогочасній Росії, людей безликих, які вели безтурботне життя й ні до чого в світі не прагнули. Кобзар твердо переконаний, що людина не повинна бути пасивною, вона мусить боротися за своє майбутнє. Байдужість, на думку Т. Шевченка, - це найстрашніше, що може бути в житті:

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше – спати, спати

І спати на волі.

Поезія «Минають дні, минають ночі…» - це глибоко патріотичний твір, у ньому чітко окреслюється позиція поета-борця, який закликає читачів до активних дій на користь свого народу, своєї країни. Поет, звертаючись до долі, просить у неї не багатства:

А дай жити, серцем жити

І людей любити…

На думку Кобзаря, людина не повинна бути байдужою, бо байдужість страшніша за зло: байдужість – замаскована, не знати від кого її чекати, а до зла людина морально себе готує, готує себе на боротьбу зі злом. Тому поет пише:

Доле, де ти! Доле, де ти?

Нема ніякої!

Коли доброї, жаль, Боже,

То дай злої! Злої!

Життя й творчість Т. Шевченка – це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до майбутнього, допомогти йому повірити в свої сили, запалити іскру надії, іскру волелюбності, правди, щастя.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності.

VІІІ. Домашнє завдання.

Написати міні-твір на тему «Ліричний герой поезії Т. Шевченка «Минають дні, минають ночі»». Під час виконання творчої роботи застосуйте цитати з поезії: «гаснуть очі», «заснули думи», «серце спить», «волочусь по світу», «не плачу й не сміюсь», «умирать в неволі».

Тема: Т.Шевченко «Думи мої, думи мої…»

Мета: поглибити знання школярів про життя і творчість Т.Шевченка, зокрема про його викуп з неволі, причини його покарання царем, арешт, перебування в казематі, заслання;

проаналізувати програмову поезію письменника;

розвивати вміння виразного читання, аналізу художнього тексту в контексті з біографією письменника, коментувати основні мотиви, ідеї його поезій;

формувати кругозір, світогляд школярів;

виховувати почуття пошани, поваги до життя і творчості Т.Шевченка;

прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Т.Шевченка, міні – виставка книжок поета, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), кросворди, презентація, аудіозапис пісні «Думи мої, думи мої…»

Хід уроку:

І. Організаційний момент

(Слайд 1)

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

Іван Драч

Сьогодні, діти, ми з вами розпочинаємо вивчення нового розділу, який називається «Світ української поезії».

У цьому розділі

ви продовжите ознайомлення зі справжніми перлинами української поезії;
відкриєте неповторний поетичний світ Володимира Сосюри, Бориса Олійника, Володимира Підпалого, Івана Малковича;
розвиватимете вміння виконувати ідейно – художній аналіз вірша;
переконаєтесь, що поетичне слово збагачує людину духовно, розвиває її особистість, формує почуття та естетичний смак.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Слово вчителя. (Слайд 2)

Шевченко – один із тих поетів, творчість яких вивчається в цьому розділі. Тарас Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. Поет усе знав, усе відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього…

Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це не так. Мені хочеться почати розповідь про поета так, як починаються казки.

За широкими морями і ріками, за лісами дрімучими був колись веселий край, розкішний і багатий, зневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга – царська. І жила там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволі люди.

Україна… В одному вже тільки цьому слові бринить ціла музика печалі й жалю. Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна довгої, вікової, героїчної боротьби за волю.

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, золотої пшениці, медової та молочнії ріки. Україна – це поема жалю і смутку, краси й неволі.

Отже, одна з найсмутніших сторінок у цій поемі належить невиданому у всі часи по всьому світі її огненному пророку. Легендарному поетові казкового краю Тарасу Григоровичу Шевченку.

Дійсно, легендарному. Бо нам відомо багато прізвищ видатних діячів світової культури, які виголошували глибокі за змістом і яскраві за формою висловлювання про Шевченка.

Для того, щоб перевірити, що запам’яталося вам із попередніх класів, ми проведемо Літературну вікторину «Всім відомий Т.Шевченко»

Літературна вікторина «Всім відомий Т.Шевченко»

(Слайд 3)

Місце народження Т.Шевченка. (с.Моринці Звенигородського повіту Київської губернії)
Соціальний стан Тараса у дитячому віці. (Кріпак)
Ім'я пана майбутнього письменника. (Енгельгардт)
Здібність поета в дитинстві. (Малювати)
Друзі, за допомогою яких Т.Шевченка було викуплено з кріпацтва.(К.Брюллов, І.Сошенко, О.Венеціанов, В.Жуковський, Є.Гребінка)
Сума викупу Тараса з кріпацтва. (2500 руб.)
Заклад, у якому навчався Тарас Григорович, отримавши «вільну». (Академія мистецтв)
Перша збірка поета. («Кобзар»).
Назвіть відомих історичних осіб, яким Т. Шевченко присвятив свої твори. (І.Трясило, І. Підкова)
Посібник, який написав письменник для початкового навчання. («Буквар южнорусский»)
Композитор, який присвятив Т.Шевченку понад 80 композицій. (М.Лисенко)
Назва таємного антикріпосницького братства, у якому Тарас Григорович брав активну участь. (Кирило – Мефодіївське).

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

Випереджувальні завдання:

Пригадати біографічні відомості про життєвий і творчий шлях Шевченка, зокрема його викуп з неволі, арешт, заслання;
Підготувати повідомлення про цей період;
Виписати вислови поетів, письменників, визначних діячів про Шевченка та значення його творчості;
Намалювати ілюстрації до поезій Шевченка

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності учнів

Епіграфом до творчості Великого Кобзаря пропоную взяти слова Тараса Шевченка

(Слайд 4)

Очікування.

Метод «Мікрофон».

Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

ІV. Основний зміст уроку

Вступне слово вчителя

Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця не пізнаним. А чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи. Такою самою мірою, як і загадка його генія, хвилює нас його життєвий шлях і творчість.

Тарас Григорович Шевченко – велика та невмируща слава українського народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили і обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень

І щоб глибше усвідомити ту велетенську роль, яку відіграла ця людина в житті нашого народу, перегорнемо ще одну сторінку його життя, переконаємося ще раз у тому, що Шевченко – велетень, філософ, сіяч – сіяч розумного, доброго, вічного. Сьогодні знову і знову відкриваємо все нового і нового Шевченка – Великого Кобзаря.

(Слайд 5)

Важким, тернистим був життєвий шлях поета. Він прожив усього 47 років, із них 24 – у кріпацькій неволі, 10 – на засланні і лише 13 років – на волі, та й то на чужині.

(Слайд 6)

- Послухаємо, що ви підготували вдома про життя і творчість геніального поета.

Життя і творчість Т.Г.Шевченка

(Слайд 7)

Родина поета, його дитинство

У родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків народився син Тарас. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати.

Досить пророчим виявився батьків заповіт. Умираючи, батько Т. Шевченка розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною проникливістю щодо майбутнього генія українського народу, свого сина.

(Слайд 8)

У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса. Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

Після смерті батька, мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у Кирилівського дяка – п’яниці .

(Слайд 9)

(Слайд 10) Викуп поета з неволі

Я хочу розповісти про викуп поета з неволі

Шевченка викупили 22 квітня 1838 року за 2500 рублів.

(Слайд 11)

- Які були причини покарання царем Т.Шевченка? Що вам відомо про його арешт?

Причини покарання царем Т. Шевченка, арешт письменника.

У 1846 р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам’ятки по всій Україні. Цього ж року в Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в майбутньому – видатним ученим-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаровим, який загітував Шевченка вступити до таємничої політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов’янського єднання, маючи за мету утворення федерації вільних слов’янських народів. Основний програмовий документ організації – «Книга буття українського народу», написана Костомаровим. У ньому читаємо, що недалеко вже той час, коли в Україні всі люди будуть «вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога Єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, і в інших слов’янських краях». У цій же книзі гостро затавровано Петра І та Катерину ІІ, названо їх катами за те, що вони позбавили Україну волі.

Перебування Т. Шевченка в казематі.

5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано і відправлено до Петербурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Григорович квітень і травень. Проте Шевченка звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють у високопоставлених жандармів викликала поема «Сон».

- Страшним періодом для поета був період заслання.

Заслання письменника – бунтаря .

Після закінчення слідства поет «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений», засланий до ово петровсь окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати й малювати. Заборона писати й малювати найбільше обурила Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідного існування!» Окрім того солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо, ненависний був дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Писав ночами при світлі місяця на випадково знайдених шматках обгорткового паперу оцупком олівця, хтозна-як добутого.

У 1848 р. поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря.

У 1850 р. Шевченка переведено до Новопетровського укріплення – на півострові Мангишлак. Тут, за розрахунком царських прислужників, поет повинен був загинути, якщо не від хвороб, то від нудьги та безнадії. На муштру Шевченко мусив ходити навіть хворим, а хворів він безперервно два роки – цингою та золотухою.

- Якими були останні роки життя Тараса Григоровича?

Звільнення Тараса Григоровича, його останні роки життя.

На початку 1857 р. Шевченко отримав царський дозвіл на його звільнення. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга.

4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря». Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників.

10 березня 1861 р. Тарас Григорович Шевченко помер.

Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на Смоленське кладовище. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім’я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх язиків люди, як діти до рідного батька», - сказав П. Куліш, звертаючись до померлого поета.

У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева. Тут на одній з найвищіх гір Дніпрових покоїтиметься прах його, і як на горі Голгофі, подібно хресту Господньому, стоятиме хрест, котрий буде видно і по той, і по сей бік нашого славного Дніпра. Після поховання люди довго не розходились, деякі залишилися ночувати біля Тараса… Було це 22 травня. А 24 над домовиною почали насипати високу могилу – гору, яку пізніше названо Тарасовою. (слайд10)

Шевченко був не тільки поетом, а й письменником, драматургом, художником.

(Слайд 12)

(Слайд 13)

(Слайд 14)

(Слайд 15)

(Слайд 16)

(Слайд 17)

Слово вчителя. У першому виданні «Кобзаря» було лише 8 творів. Відкривався він віршем «Думи мої, думи мої…», що став заспівом у його творчості. Свої поетичні твори Шевченко називав по – народному «думами», присвячуючи їх рідному краю. Ці думи невеселі, проте щирі і правдиві, вони «стали на папері сумними рядами», бо їх породило лихо. Поет плекав свої твори, ніби дітей, як квіти, і тепер віддає на суд читачів.

3. Ідейно-художній аналіз твору Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…»

- Яка історія написання поезії «Думи мої, думи мої…»?

1. Історія написання твору.

Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, його ув'язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок – призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.

З 1849 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у « захалявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо ненависним був сам дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря.

Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої…» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.

4. Прослуховування у запису вірша «Думи мої, думи мої…»

5. Виразне читання поезії учнями.

6. Ідейно-художній аналіз твору Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…»

1. Тема: (Слайд 18)

2. Ідея: (Слайд 19)

3. Основна думка: (Слайд 20)

4. Жанр: громадська лірика.

7. Опрацювання змісту поезії.

Бесіда за питаннями:

- Чому Т. Шевченко перебував в Орській кріпості?

- Що змусило письменника написати поезію «Думи мої, думи мої…»?

- Через що поет звертається до своїх думок?

- Що хвилює Т. Шевченка?

- Про яку « лиху годину « згадує автор твору?

- Як ви розумієте вираз «бути вільним»?

- Який настрій у поета можна дослідити впродовж цієї поезії? Про що це свідчить?

8. Які художні засоби використовує автор у цій поезії?

- Звертання: «думи мої», «мої квіти», «мої любі».

- Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».

-Порівняння: «привітаю, як діток».

9. Складіть інформаційне гроно: «Що означає воля для Т. Шевченка?»

(Слайд 21)

10. Повідомлення учнів

Музика в житті Т.Г.Шевченка

Творчість Шевченка глибоко пов’язана з музикою і образотворчим мистецтвом. Уже з раннього дитинства майбутній поет глибоко відчув любов до пісні. Мати Т.Шевченка знала багато народних пісень і, за його словами, співаючи, «свою нудьгу переливала в свою дитину». Любов до пісні Т.Шевченко зберіг на все життя. Він завжди з великим інтересом слухав думи і пісні у виконанні лірників і кобзарів. Поет записував народні пісні і, маючи непоганий голос, сам добре виконував їх.

Іван Франко одним із перших помітив, що поезія Т.Шевченка пов’язана з живописом і музикою.

Народний артист СРСР О.Миньківський писав: (Слайд 22)

Своїми враженнями від пісні «Думи мої, думи» поділився народний артист СРСР Борис Гмиря. Він сказав: (Слайд 23)

(Слайд 24

(Слайд 25)

11. Прослуховування в грамзаписі пісні «Думи мої, думи»

12. Шевченкові твори в образотворчому мистецтві (Слайд 26)

У картині «Думи мої, думи…», що удостоєна срібної медалі Академії мистецтв СРСР, М. Божій майстерно передав глибокі роздуми Т. Шевченка про долю поневоленого народу. Полотно вражає величавістю дум, що відбитіі на чолі поета – бунтаря.

Постать Шевченка добре вимальовується на фоні безкрайнього похмурого, грізного неба. Хмари сприймаються не лише як суто природне явище, але й як щось пов’язане з героєм, його думками і почуттями. Здається, що це не хмари, підвладні законам природи, а темні сили царської Росії, що намагаються сховати сонце від людей праці, позбавити їх світла. Це вони переслідують поета; і навіть будяки сприймаються тут як символ зла.

Постать Шевченка в пальті, що розвівається, органічно вписується у пейзаж і сприймається як великий білогрудий чорний птах, що, будучи застигнутий негодою, відважно бореться з негодою, відважно бореться з вітром і бурею. Суворе обличчя поета сповнене рішучості.

V.Закріплення вивченого матеріалу.

1. Робота на картках. (3 учні)

Картка №1

1. Чому Т. Шевченко хоче заплакати зі своїми думами? Чи є це свідченням слабкості поета? Відповідь вмотивуйте.

2. Поет, характеризуючи свої думки, називає сизокрилими:

а) соколятами;

б) орлятами;

в) чаєнятами;

г) голуб’ятами.

Картка №2

1. Дослідіть, що змусило Т. Шевченка написати твір «Думи мої, думи мої». Наведіть переконливі факти з життя поета.

2. «Думи мої, думи мої» Т. Шевченко написав в:

а) Орській кріпості;

б) Переяславі;

в) казематі;

г) Петербурзі.

Картка №3

1. Як ви вважаєте, твір Т. Шевченка «Думи мої, думи мої» - це свідчення пасивності поета, його відмова від подальшої боротьби з гнітом, самодержавством? Відповідь обґрунтуйте.

2. Річку, яку Т. Шевченко згадує у вірші, він називає:

а) убогою;

б) широкою;

в) каламутною;

г) чарівною.

2 Проведення тестового опитування.

Тестові завдання

Т.Г.Шевченко «Думи мої, думи»

1. Свої думи Т. Шевченко називає:

а) важливими;

б) серйозними;

в) хвилюючими;

г) єдиними.

2. Звертаючись до своїх дум, поет у творі просить їх:

а) не кидати його;

б) принести щастя простому люду;

в) розвеселити тих, хто засмучений;

г) захистити Бога від покарання панського.

3. Годину, в якій живе Т. Шевченко, він називає:

а) відповідальною;

б) лихою;

в) щасливою;

г) темною.

4. Автор поезії бажає, щоб його думи до нього:

а) повсякчас озивалися;

б) мали прихильність;

в) прилітали;

г) ставилися з великою шаною і повагою.

5. Річка, яка згадується у цьому творі:

а) Дунай;

б) Каяла;

в) Ворскла;

г) Дніпро.

6. Зі своїми думами Т. Шевченко хоче погуляти:

а) у степу широкому;

б) вздовж річки;

в) по Україні;

г) неподалік від Аральського моря.

7. Кого у творі названо убогим?

а) українців;

б) кобзарів;

в) киргизів;

г) моряків Аралу.

8. Убогі, голі перебувають на волі і ще:

а) обробляють ниву;

б) борються з несправедливістю;

в) намагаються довести свою значимість;

г) моляться Богу.

9. Свої думи автор прагне привітати, як:

а) великих гостей;

б) діток;

в) миттєве щастя;

г) добру прикмету.

10. Зі своїми думами Т. Шевченко хоче:

а) залишитися вільним;

б) здобути незалежність України;

в) заплакати;

г) померти.

11. В якому році написана поезія Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…»?

а) 1845;

б) 1820;

в) 1847;

г) 1807.

12. Жанр поезії Тараса Григоровича «Думи мої…»:

а) інтимна;

б) пейзажна;

в) громадянська;

г) філософська.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

3. Самоперевірка тестів.

4. Перевірка завдань на ка

Слово вчителя

Ми здійснили, наш Тарасе,

твої заповіти:

«І вражою, злою кров’ю

волю окропіте…»

Вже немає більше пана

у нашій країні.

Вічне щастя, світлу долю

здобули ми нині.

Вже навіки Україна

розігнала тучі.

Сонце правди осяває

і Дніпро, і кручі.

Об’єднались по-братерськи

звільнені народи,

І ніщо вже не затьмарить

і краси, і згоди.

І тебе в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Ми врочисто споминаєш

Своїм вдячним словом.

VІ. Рефлексія

Відповіді на анкету учнів

Сьогодні на уроці я:

Дізнався______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зрозумів_____________________________________________________________________________________________________________________________

Навчився____________________________________________________________________________________________________________________________

Найбільший мій успіх – це__________________________________________

Найбільші труднощі я відчув(ла)______________________________________

Я не вмів(ла), а тепер умію___________________________________________

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності.

VІІІ. Домашнє завдання.

Вивчити напам’ять вірш Т. Шевченка «Думи мої, думи мої»;

намалювати ілюстрацію до поезії або написати твір «Мої враження після прочитання поезії «Думи мої, думи мої»